Тема:Правове регулювання непрямих податків

Задача1 Товари, які ввозяться на територію України, обкладаються податком на додану вартість за ставками, встановленими Законом України від 26.09.97 № 550/97-ВР «Про податок на додану вартість». ПДВ дорівнює 20 % від бази оподаткування, яка розраховується за ст. 4 цього Закону. Згідно з ним для товарів, що ввозяться на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. ПДВ, який повинен бути повернений підприємцям державними податковими адміністраціями при здійсненні експортних операцій, не може бути зарахований як внесок обов'язкових платежів при імпортуванні товарів в Україну. Задача2 Відповідно до пп. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про ПДВ» звільняються від обкладання ПДВ операції з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників і навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.Виходячи з цього журнал «Експрес»не буде обкладатися податком на додану вартість.

Задача 3

Відповідь: Згідно з пунктом 3.1.1 статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Пунктом 3.2 статті 3 та статтею 5 цього Закону визначені операції, які не є об’єктом оподаткування та операції, що звільнені від оподаткування. Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Пунктом 7.4.1 статті 7 цього Закону зазначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Пунктом 7.4.5 статті 7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами та доповненнями) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Таким чином, при здійсненні операції з придбання основних фондів підприємство має право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання таких основних фондів, у разі їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та при наявності податкової накладної.