ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ 5

1.1. Сутність видатків місцевих бюджетів, їх характеристика та класифікація 5

1.2. Роль та значення видатків місцевих бюджетів у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіону 12

1.3. Зарубіжний досвід формування видатків місцевих бюджетів 17

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИДАТКІВ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ 20

2.1. Аналіз видатків місцевих бюджетів України 20

2.2. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку Вінницької області 24

2.3. Аналіз видатків обласного бюджету Вінницької області за 2012-2014 рр. 29

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ 32

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 40

СПИСОК ВИКОРИТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

ДОДАТКИ 46

ВСТУП

У демократичному суспільстві видатки бюджету найбільш повно задовольняють потреби громадян. Видатки місцевих бюджетів особливо тісно пов'язані з інтересами всіх верств населення і суттєво впливають на соціальний, культурний, економічний розвиток конкретних територій та держави загалом.

Сучасний етап соціально-економічного поступу України потребує посилення ролі органів місцевого самоврядування в комплексному гармонійному розвитку територій. Це зумовлює необхідність пошуку органами місцевого самоврядування дієвих інструментів управління бюджетними коштами регіонів, удосконалення методів використання фінансових ресурсів адміністративно-територіальних утворень, усебічного дослідження суті та структури видатків місцевих бюджетів.

Проблема формування видатків місцевих бюджетів є надзвичайно актуальною як з огляду на проведену в Україні реформу міжбюджетних відносин, так і з огляду на значу роль видатків для економічного зростання нашої країни. Слід відмітити, що останнім часом значимість формування видатків місцевих бюджетів стрімко зростає. З однієї сторони вони є звичайним інструментом бюджетного регулювання, з іншої, саме вони визначають перерозподіл державних доходів на місцях і повинні відповідати принципам соціальної рівності та однаковості можливостей, тобто рівному доступі населення до бюджетних послуг.

Дослідження теоретичних і прикладних аспектів механізму використання бюджетних коштів на місцях для задоволення потреб населення через механізм формування відповідних видатків висвітлені в працях багатьох учених-економістів і практиків, зокрема таких, як І.Г. Ткачук, К.В. Павлюк, З.В. Перун, О.Д. Василик, В.М. Федосов, С.В. Ковальчук, І.Ф. Форкун, Н.Ю. Шевчук та інших.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів формування та використання видаткової частини бюджетів органів місцевого самоврядування та обґрунтування можливих напрямів вдосконалення сучасної системи видатків місцевих бюджетів.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

1) дослідити сутність видатків місцевих бюджетів;

2) охарактеризувати класифікацію видатків місцевих бюджетів;

3) охарактеризувати соціально-економічний розвиток Вінницької області

області;

4) проаналізувати видаткову частину місцевих бюджетів та обласного бюджету Вінницької області;

6) обґрунтувати напрями вдосконалення системи видатків місцевих бюджетів.

Об’єктом дослідження є економічні відносини з приводу ресурсів місцевого бюджету.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти управління видатками місцевих бюджетів.

Методологічною базою написання даної роботи є такі методи як аналіз, синтез, дедукція індукція, логічного, історичного тощо.

Інформаційне забезпечення: Бюджетний кодекс України та інші нормативно-правові акти, щорічні звіти Державної казначейської служби України, спеціалізовані журнали соціально-економічного спрямування, навчальні посібники та підручники.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг складає 45 сторінки комп’ютерного тексту. Робота містить 3 таблиці, 5 рисунків, список використаних джерел з 36 найменувань.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

1.1. Сутність видатків місцевих бюджетів, їх характеристика та класифікація

В економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення поняття «видатки бюджетів». Саме теоретична невизначеність і є причиною наявності безлічі недоліків, пов’язаних з організацією, якістю та ефективністю планування, фінансування та бюджетного контролю за видатками як державного, так і місцевого бюджетів.

Необхідно здійснити порівняльний аналіз наведених визначень (табл. 1.1). Так, ми бачимо, що науковці розглядають дану категорію з двох сторін: економічної та матеріальної. У першому, третьому, четвертому випадках видатки місцевих бюджетів розуміють як фонди грошових коштів, у всіх інших випадках – це економічні відносини.

Таблиця 1.1

Визначення поняття «видатки місцевих бюджетів»

№ п/п	Автор	Визначення
1	Рева Т. М., Ковальчук К. Ф., Кучкова Н. І.	Видатки місцевих бюджетів – видатки, які визначаються функціями держави та передаються місцевому самоврядуванню.
2	Бюджетний кодекс України	Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією програм.
3	Легкоступ І. І.	Видатки місцевих бюджетів – це законодавчо затверджені кошти централізованих фондів місцевих органів влади та самоврядування, що спрямовуються на планове фінансування їх делегованих та власних повноважень.
4	Юрійчук С. М.	Видатки місцевого бюджету становлять частину фінансових ресурсів, акумульованих у місцевих бюджетах, що направляється на задоволення потреб держави та населення.
5	Шевчук Н. Ю.	Видатки місцевих бюджетів – це економічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання з приводу розподілу та використання грошових фондів місцевого самоврядування за цільовим і територіальним призначенням.

У Бюджетному кодексі не досить чітко визначається поняття видатків місцевих бюджетів. Так, відповідно до нього, «видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі», а бюджетне призначення трактується як «повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів…, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування» [6]. Отже, у цьому нормативному документі видатки місцевих бюджетів узагалі розглядаються через призму функцій визначених установ і не сприймаються як окреме поняття. А детальний перелік видів видатків місцевих бюджетів у Бюджетному кодексі дається виключно за функціональною класифікацією.

О. Василик, К. Павлюк стверджують, що «видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов’язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й, насамперед, на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин» [8, c. 103].

На нашу думку, головну роль у формуванні економічних відносин щодо створення та використання місцевих бюджетів відіграють видатки, тобто потреба в ресурсах формує необхідність їх акумулювання, тому вважаємо за доцільне видатки місцевих бюджетів трактувати як економічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання та органами місцевої влади для забезпечення розвитку адміністративно-територіальної одиниці та задоволення потреб відповідної громади через розподіл і використання грошових фондів місцевого самоврядування за цільовим призначенням.

З метою забезпечення управління процесами розподілу і використання бюджетних коштів видатки бюджету систематизують і групують за певними економічними ознаками залежно від галузевого й організаційного спрямування, від рівня державного управління.

Наукова класифікація видатків бюджету здійснюється за такими ознаками:

а) роллю у відтворенні виробництва;

б) суспільним призначенням;

в) галузями економіки і соціальної сфери;

г) цільовим призначенням;

д) рівнями бюджетної системи.

За роллю у відтворенні виробництва видатки бюджету поділяються на поточні й капітальні.

Поточні видатки спрямовуються на забезпечення діяльності підприємств та установ виробничої і соціальної інфраструктури суспільства, утримання органів управління, армійських підрозділів та ін. Це видатки державного і місцевих бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення й інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

У складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об'єктів із зазначенням усіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Капітальні видатки характеризують фінансування розвитку суспільства.

Видатки розвитку – це витрати державного і місцевих бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови економіки, субсидії та субвенції на інші потреби, пов'язані з розширеним відтворенням.

Відповідно до такого розподілу видатків можуть формуватися два окремі бюджети – поточний і бюджет розвитку.

Поділ видатків залежно від суспільного призначення характеризує фінансове забезпечення економічної, соціальної, оборонної та управлінської функцій держави.

Відповідно до цього видатки бюджету спрямовуються на:

• економічну діяльність;

• соціальний захист населення;

• в соціальну сферу, оборону;

• управління;

• міжнародну діяльність;

• на обслуговування державного боргу.

Галузевий розподіл бюджетних коштів характеризує фінансування галузей економіки (промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, зв'язку тощо), соціальної сфери (освіти, культури, охорони здоров'я) та інших видів діяльності. Змінюючи пропорції в розподілі бюджетних коштів між галузями, держава впливає на структуру економічної та соціальної сфер, стимулює розвиток принципово нових галузей економіки і видів виробництва.

У галузевій структурі бюджетних видатків може також здійснюватися групування видатків відповідно до цільових державних програм. Воно показує конкретних отримувачів бюджетних коштів, які є відповідальними за їх ефективне цільове використання. Таке адресне спрямування бюджетних коштів особливо важливе в умовах дефіциту фінансових ресурсів.

Цільове призначення бюджетних видатків відображає фінансування конкретних видів витрат:

• будівельні та монтажні роботи;

• обладнання;

• заробітна плата та ін.

Така класифікація дає можливість здійснювати фінансовий контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

За рівнем бюджетної системи розрізняють видатки Державного бюджету України і місцевих бюджетів.

Кошти Державного бюджету витрачаються на цілі, визначені Законом про Державний бюджет України, кошти місцевих бюджетів – на цілі і в межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами.

В основі розмежування видатків між бюджетами лежить визначення меж функціональних повноважень між окремими рівнями державної влади й управління. При цьому функціональні повноваження згідно з Бюджетним кодексом України поділяються на:

• неделеговані державні повноваження;

• делеговані;

• власні повноваження.

Видатки на здійснення неделегованих державних повноважень – це видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державного суверенітету та інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню.

До них належать видатки на:

• державне управління (законодавчу і виконавчу владу, утримання адміністрації Президента України);

• судову владу;

• міжнародну діяльність;

• фундаментальні дослідження;

• національну оборону;

• правоохоронну діяльність;

• державні програми підтримки пріоритетних галузей економіки, засобів масової інформації, розвитку транспорту та зв'язку;

• загальнодержавні інвестиційні проекти;

• державні програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

• створення та поповнення державних запасів;

• обслуговування державного боргу;

• проведення загальнодержавних виборів та референдумів;

• інші програми загальнодержавного значення.

Такі видатки здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки на здійснення делегованих державних повноважень – це видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх виконання. Розмежування видів видатків за делегованими державними повноваженнями між місцевими бюджетами відбувається на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання суспільних послуг і наближення їх до безпосереднього споживача. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів і бюджетних трансфертів.

Видатки на здійснення власних повноважень – це видатки на реалізацію прав, обов'язків та функцій місцевого самоврядування, які мають місцевий характер. Такі видатки фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Розглянемо класифікацію видатків місцевих бюджетів згідно класифікації, викладеної у ст.10 Бюджетного кодексу України [6]. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Крім того, Бюджетним кодексом України видатки місцевого бюджету поділяються на:

1) видатки, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (державне управління та місцеве самоврядування відповідного рівня, освіту, охорону здоров'я, державні програми соціального захисту, державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми, а також державні програми розвитку фізичної культури і спорту та ін.);

2) видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (місцева пожежна охорона, позашкільна освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення, місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів, культурно-мистецькі програми місцевого значення, програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення, транспорт, дорожнє господарство тощо).

Отже, видатки бюджету уособлюють економічні відносини, пов'язані з використанням централізованого фонду грошових коштів, що складаються між державними (місцевими) органами влади та населенням і суб'єктами господарювання і спрямовані на розв'язання проблем державного (місцевого) значення та забезпечення соціально-економічного розвитку держави (адміністративно-територіальної одиниці).