- •Охарактеризувати соціологію як навчальну дисципліну
- •Розкрити специфіку вертикальних класифікацій
- •1. Розкрити та охарактеризувати поняття соціальність
- •2. Охарактеризувати соціокультурну реальність українського суспільства
- •1. Охарактеризувати соціально-економічний стан України, починаючи з років незалежності
- •2. “Цілісність”, “добровільність”, “характерність” і “стилізація” як стиль життя за х.-п. Мюллером
- •1. Розкрити суспільне призначення соціології через функції які вона виконує.
- •2. Сучасні погляди на "стиль життя" за п'єром Бурдьє.
- •1.Описати передумови виникнення соціології.
- •2. Різноманітність стилів життя за о. Тоффлером.
- •1 .Навести найхарактерніше визнечення «соціальної структури».
- •1)Аскриптивний та набутий стан особистості
- •2) Петерим Сорокін та його соціологічні ідеї Вчення про людину та взаємодію
- •Соціальна стратифікація і мобільність
- •Соціологія революції
- •Конвергенція соціальних систем
- •Поняття суспільство
- •Ознаки суспільства за Едвардом Шилзом
- •Докритичний період
- •Критичний період
- •Дати визначення та охарактеризувати поняття «суспільство»
- •Американський соціолог Джордж Хоманс- засновник теорії соціального обміну.
- •Охарактеризувати соціальний інститут як один із елементів суспільства
- •Інституціональні та символічні складові культурного субпростору.
- •Охарактеризувати соціальні інститути економічної сфери.
- •Ціннісно-нормативні складові культурного субпростору.
- •2. Чи маж відношення віра до свитогляду
- •Охарактеризувати соціальні інститути соціальної сфери.
- •Описати відмінності між «віруванням» і «переконанням».
- •Розкрити відмінності між формальними та неформальними соціальними інститутами.
- •Природа, стан і функції соціальних вірувань у сучасному суспільстві.
- •2) Соціальний простір стосовно суб’єктів соціальної взаємодії
- •Вказати ознаки світової соціально-економічної кризи.
- •Охарактеризувати поняття “Соціальна мобільність”.
- •Горизонтальна мобільність
- •Вртикальна мобільність
- •Охарактеризувати вимушений складний комплекс “депривація звикання-виживання” за в.В. Кривошеєвим.
- •Розкрити сутність “теорії стадіального генезису ” як один із підходів до вивчення цивілізаційного світоустрою.
- •1. Чи можна імпортувати в українське суспільство пояснювальні схеми, зо виникли для пояснення суспільних процесів у інших суспільствах.
- •2. Розкрити сутність «теорії локального розвитку» як один із підходів вивчення цивілізаційного устрою.
- •1. Дати визначення та охарактеризувати термін «абстрагування».
- •2. Дати визначення та охарактеризувати термін «теоретизування».
- •1. Дати визначення, охарактеризувати поняття цивілізація, назвати підходи до розуміння «цивілізованості»
- •2. Чи має відношення віра до формування світогляду людини. – та ж сама відповідь, що й у питанні №2 білету №15
Соціологія революції
Перша сучасна теорія революції запропонована в 1925 р. Питиримом Сорокіним. Він робив свої висновки, виходячи насамперед з досвіду російської революції 1917 р., в якій безпосередньо брав участь. Його теорію можна вважати біхевіористскою, оскільки він зосередився на причинах, які «породжують революційні відхилення у поведінці людей», і шукав причини цього «відхилення» в області основних, базових потреб і інстинктів людини. Революція кардинально перетворює типову людську поведінку. Сорокін простежує і документує подібні зміни в різних сферах людського життя та поведінки. До таких змін належать: «придушення власницького інстинкту мас», «придушення статевого рефлексу», «придушення імпульсу до конкуренції, творчої роботи, набуття різноманітного досвіду», «зміна релігійних, моральних, естетичних та інших придбаних форм поведінки». Все це «призводить до дисфункції умовних інстинктів, порушує слухняність, дисципліну, порядок і інші цивілізовані форми поведінки і звертає людей у орди божевільних».
Конвергенція соціальних систем
Наприкінці власного життя П. Сорокін зацікавився проблемами конвергенції двох різних соціальних систем — капіталізму та соціалізму в єдиний соціокультурний тип. На думку вченого, майбутнє людства не за капіталізмом або соціалізмом, а за специфічним, проміжним, змішаним, або інтегральним типом, який поєднає більшість позитивних цінностей та звільниться від серйозних дефектів кожного типу. Практика сьогодення свідчить, що прогнозований П. Сорокіним тип суспільства утверджується в житті сучасних розвинутих держав світу[2].
Білет № 10
Поняття суспільство
Суспільство — це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство — також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними.
Термін суспільство іноді заміняють запозиченим з латинської мови словом соціум. Відповідно, прикметник соціальний у багатьох контекстах синонімічний прикметнику суспільний.
У суспільстві існують, як правило власні культурні та історичні надбання, суспільні норми та установи. У кожному суспільстві є свої власні суб'єкти соціального спілкування — особа, сім'я, клас, група, нація, держава та інші. Основними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім'я. Суспільство — --основоположна категорія філософії, соціології та антропології.
Окремим видом суспільства є людство — спільнота всіх людей на планеті Земля.
Ознаки суспільства за Едвардом Шилзом
спільнота не входить в жодні об'єднання, які роблять його частиною більш крупної системи;
шлюби укладаються між членами спільноти;
спільнота має цілісну територію, яку вважає власною;
поповнюється здебільшого за рахунок дітей тих людей, які вже є визнаними представниками спільноти;
спільнота має спільну систему управління;
вона має власну назву та власну історію;
існування спільноти є довшим від середньої тривалості життя окремого індивіда;
у спільноти існує специфічна культура — спільна система цінностей, що забезпечує згоду між її членами.
Найголовнішими для Шилза виступають три з перелічених ознак — спільна система управління, спільна територія і спільна культура.
Імануїл Кант
Іммануї́л Кант (нім. Immanuel Kant; 1724, Кенігсберг — 1804, Кенігсберг), німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії. У своїх численних роботах стверджував, зокрема, що умова пізнання — загальнозначимі апріорні форми, що упорядковують хаос відчуттів. Ідеї Бога, волі, безсмертя, недовідні теоретично, є, однак, постулатами «практичного розуму», необхідною передумовою моральності. Центральний принцип етики Канта — категоричний імператив..
