2. Інституціональні та символічні складові культурного субпростору.

Окремі феномени культури, що заповнюють той чи інший культурний простір, являють собою узгоджені системні утворення – наприклад, система права, система відносин, політичні системи, системи наукових знань тощо. Проте не всі форми культури можна розглядати як системи. У культурному просторі виділяється сутність форм культури, які визначають соціальні відношення людей, їх взаємодію в суспільстві. Сюди відносяться моральна, правова, політична,церковна культури. А це і я інституціональна складова. У цих формах культури фіксуються соціальні цінності та ідеали, а також загальні регулятиви поведінки. Сукупність таких форм утворює галузь культури соціальних відношень або соціальної культури. У кожному інституті існують свої правила та норми. Щодо символічної складової можна навести приклад вчення Г.Сковороди, яке базується на визнанні існування трьох світів: всесвіту, великого «обительного» світу, і двох малих світів («макрокосмосів») – людини і символічного світу, або Біблії. Засади символічного трактування Біблії філософ поширював на всю духовну культуру (дохристиянську, християнську і світську), а символічно-предметну форму феноменів духовної культури – на Біблію. Таким чином, культурна символіка суттєво відмінна від тих явищ, які нею символізуються: у першому випадку мова йде про духовні чинники, у другому – про тілесно-матеріальні.

Білет 13

1. Охарактеризувати соціальні інститути економічної сфери.

Конкретним механізмом, що забезпечує соціальний порядок, інтеграцію, стійкість і стабільність суспільства, його відтворення, є соціальні інститути. Ще Г. Спенсер розвиток регулятивної системи суспільства поєднував з розвитком соціальних інститутів. Він вважав, що соціальні інститути («інституції») є складниками каркаса соціуму і виникають у результаті процесу диференціації суспільства. Економічні інститути виконують наступні функції: виробнича, обмінна, адаптації, стимулююча, інтегративна та інноваційна. Якщо говорити простою мовою, то ролі і професії економічної сфери можуть бути такими,як роботодавець, підприємець, найманий робітник, менеджер, покупець, продавець. Ідеологією цього інституту є монополія, право на працю, вільна торгівля та інші. Економічні інститути регулюють соціальні зв’язки в господарській сфері, забезпечують процес виробництва, виконують нормативно-розподільну функцію, розподіляючи та перерозподіляючи матеріальні блага чи їх еквіваленти. Вони формують економічний потенціал суспільства, підтримують стійкість його соціальної структури, розмежовують організації і професійно-статусні групи за способами і якістю споживання, за типами способу життя.

2. Ціннісно-нормативні складові культурного субпростору.

Ціннісно-нормативна складові фіксують цілі, перспективи та проекти людської діяльності. Виявляється в існуванні обов'язкового для особистості соціокультурного мінімуму. Означена ціннісно-нормативна модель культури - це результат взаємодії різних чинників: історичних, геополітичних, психологічних, природних, які важко піддаються аналізу з позиції їх причинно-наслідкових зв'язків. Вони формуються місцем існування людини, соціальними умовами її життя, культурою і, у свою чергу, породжують та відтворюють їх, є їх джерелом і причиною. Звідси випливає, що елементи "інших" культур отримують сенс і значення лише в контексті цілісного історико-культурного світу. Ідеї й цінності, "генетично" не пов'язані з ядром культури, починають відігравати деструктивну роль, руйнуючи цілісність культурної системи. Формування української ціннісно-нормативної моделі ускладнене тим, що в ній протиставили східні (головним чином російські) і західні (європейські) цінності. Як ми вже відмітили, між ними є принципові неузгодженості , які вимагають, насамперед, часу і терпіння, мудрості і далекоглядності. Мораль, етика, поведінкові аспекти, ментальність, самобутність, виваженість- ті складові ціннісно-нормативного аспекту, які потребують уваги з перших днів народження людини. Їх в собі потрібно виховувати та розвивати. Адже саме ці складові культурного простору допоможуть особистості розвиватися в правильному напрямку.

Білет 14

1. Політичні соціальні інститути пов'язані із встановленням, виконанням, підтриманням влади. Політичними інститутами є, наприклад, уряд, парламент, поліція.

Розглянемо ще один із різновидів соціальних інститутів - інститут полі тики. Політика - це своєрідна сфера відносин між соціальними групами та спільнотами, яка пов'язана з їх боротьбою за владу, з визначенням форм, завдань, змісту діяльності держави. М.Вебер визначає політику як «прагнен ня до участі у владі або здійснення впливу на розподіл влади, чи то між дер жавами, чи всередині держави, між групами людей, котрі її складають. За словами Р.Арона, політика - це боротьба за владу та пов'язані з нею перева ги».

Політика, як і всі інші сфери соціального життя, має свою специфічну структуру. До неї входять такі складові як політична свідомість, політичні організації та політичні відносини.

Політична організація - це сукупність усіх державних і недержавних закладів і організацій, які реалізують політичну владу, беруть участь у регу люванні взаємовідносин між соціальними групами. До неї входять органи державної влади і державного управління, заклади,організації, які ставлять політичні цілі. Це — політичні партії, громадські організації, а також такі неформалізовані інституційні форми, як мітинги, демонстрації і т.д.

Політична свідомість - це почуття, настрої, погляди, уявлення, ін тереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, пов'язані зі ставленням соціаль них груп до політичної влади, шляхів і засобів її завоювання та утримання.

Політичні відносини - це стійкі політичні зв'язки і взаємодії, які утво рюються у зв'язку з функціонуванням політичної влади. Це стосунки полі тичних діячів, керівників і маси, елітита електорату (виборців), еліти і контреліти, лідерів і груп підтримки і т.д.

Політика як соціальний інститут виконує ряд функцій:

ціннісно - орієнтаційну функцію;

управління і керівництваполітичними і суспільними процесами;

інноваційну функцію;

інтегральну функцію;

функцію виховання і формування особистості.

2.Соціа́льна взаємоді́я — це форма соціальних зв'язків, що реалізуються в обміні діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, уміннями, навичками та у взаємному впливі людей, соціальних спільнот; система взаємообумовлених соціальних дій, зв'язаних циклічною залежністю, при якій дія одного суб'єкта є одночасно причиною і наслідком у відповідь дій інших суб'єктів.

Об’єктивною основою соціальної взаємодії є спільність чи розбіжність інтересів, близьких чи віддалених цілей, поглядів. Її посередниками, проміжними її ланками, наприклад у сфері праці, є знаряддя і предмети праці, матеріальні й духовні блага та досвід.

Для позначення соціальної взаємодії в соціології використовується спеціальний термін «інтеракція».

Інтеракція — динамічна взаємодія і співвідношення між двома чи більше змінними, коли величина однієї змінної впливає на величину інших змінних. Головна особливість соціальної взаємодії полягає в тому, що вона є процесом впливу індивідів один на одного. Інакше кажучи, у процесі взаємодії має місце вплив свідомості, інтересів, потреб, поведінкових установок однієї людини на іншу та навпаки. Соціальні взаємодії за формами прояву є складнішими, ніж соціальні дії. До складу соціальних взаємодій входять окремі соціальні дії, статуси, ролі, відносини, символи тощо.

Білет 15

1.

Соціальні інститути духовної сфери в сучасному суспільстві характеризуються як створення духовних цінностей, ідей і відносини, що виникають у процесі формування духовних цінностей, їх збереження, поширення, споживання. Духовна сфера - відносини, що виникають у процесі створення духовних цінностей, їх збереження, поширення, споживання. Інститути, які відносяться до духовної сфери: установи системи освіти, науки, театри, музеї. У вік науково-технічного прогресу, людство особливо ясно усвідомлює місце і значимість науки у своєму житті. У сучасному суспільстві все більша увага приділяється проведенню наукових досліджень в самих різних областях пізнання, отримання нових даних про навколишній світ, створенню нових технологій виробництва матеріальних благ. Релігійний світогляд створює передумови для реалізації людської активності, стимулює його творчо-перетворювальну діяльність, створює необхідні передумови для самореалізації та самоствердження людської особистості. «Духовний капітал» має перспективу сформувати і розвивати довіру і відповідальність, співпраця і взаєморозуміння між людьми, високі стандарти особистої, сімейної, громадської та трудової етики - все те, що необхідно для появи здорових і ефективно діючих соціальних інститутів, які і будуть генераторами безперервного розвитку суспільства.