- •Охарактеризувати соціологію як навчальну дисципліну
- •Розкрити специфіку вертикальних класифікацій
- •1. Розкрити та охарактеризувати поняття соціальність
- •2. Охарактеризувати соціокультурну реальність українського суспільства
- •1. Охарактеризувати соціально-економічний стан України, починаючи з років незалежності
- •2. “Цілісність”, “добровільність”, “характерність” і “стилізація” як стиль життя за х.-п. Мюллером
- •1. Розкрити суспільне призначення соціології через функції які вона виконує.
- •2. Сучасні погляди на "стиль життя" за п'єром Бурдьє.
- •1.Описати передумови виникнення соціології.
- •2. Різноманітність стилів життя за о. Тоффлером.
- •1 .Навести найхарактерніше визнечення «соціальної структури».
- •1)Аскриптивний та набутий стан особистості
- •2) Петерим Сорокін та його соціологічні ідеї Вчення про людину та взаємодію
- •Соціальна стратифікація і мобільність
- •Соціологія революції
- •Конвергенція соціальних систем
- •Поняття суспільство
- •Ознаки суспільства за Едвардом Шилзом
- •Докритичний період
- •Критичний період
- •Дати визначення та охарактеризувати поняття «суспільство»
- •Американський соціолог Джордж Хоманс- засновник теорії соціального обміну.
- •Охарактеризувати соціальний інститут як один із елементів суспільства
- •Інституціональні та символічні складові культурного субпростору.
- •Охарактеризувати соціальні інститути економічної сфери.
- •Ціннісно-нормативні складові культурного субпростору.
- •2. Чи маж відношення віра до свитогляду
- •Охарактеризувати соціальні інститути соціальної сфери.
- •Описати відмінності між «віруванням» і «переконанням».
- •Розкрити відмінності між формальними та неформальними соціальними інститутами.
- •Природа, стан і функції соціальних вірувань у сучасному суспільстві.
- •2) Соціальний простір стосовно суб’єктів соціальної взаємодії
- •Вказати ознаки світової соціально-економічної кризи.
- •Охарактеризувати поняття “Соціальна мобільність”.
- •Горизонтальна мобільність
- •Вртикальна мобільність
- •Охарактеризувати вимушений складний комплекс “депривація звикання-виживання” за в.В. Кривошеєвим.
- •Розкрити сутність “теорії стадіального генезису ” як один із підходів до вивчення цивілізаційного світоустрою.
- •1. Чи можна імпортувати в українське суспільство пояснювальні схеми, зо виникли для пояснення суспільних процесів у інших суспільствах.
- •2. Розкрити сутність «теорії локального розвитку» як один із підходів вивчення цивілізаційного устрою.
- •1. Дати визначення та охарактеризувати термін «абстрагування».
- •2. Дати визначення та охарактеризувати термін «теоретизування».
- •1. Дати визначення, охарактеризувати поняття цивілізація, назвати підходи до розуміння «цивілізованості»
- •2. Чи має відношення віра до формування світогляду людини. – та ж сама відповідь, що й у питанні №2 білету №15
Докритичний період
Розрізняють два періоди в творчій філософській діяльності Канта — «докритичний» (до 1770 р.) і «критичний». В «докритичний» період Кант виступав як впливовий вчений, теоретик, природодослідник. У цей період він визнавав можливість об'єктивного існування речей поза свідомістю людини.
У «докритичний період» Кант опублікував свою визначну роботу «Загальна природна історія і теорія неба» (1755), в якій обґрунтував гіпотезу про природне походження сонячної системи.
У «докритичний період» Кант зробив важливе відкриття про гравітаційну взаємодію Місяця і Землі, яка впливає на швидкість їхнього обертання, про сповільнення обертання Землі внаслідок тертя, викликаного приливами і відливами.
Таким чином, у «докритичний період» вченню Канта були притаманні елементи матеріалізму і діалектики, а саме: визнання ним об'єктивного, реального існування природи (концепція природної історії сонячної системи);
У роботах цього періоду було поставлене питання про розвиток у природі. Зокрема, в роботі «Всезагальна природна історія та теорія неба» (1775) була розвинена космогонічна гіпотеза, в якій на основі законів механіки пояснювалось, яким чином виникла сонячна система, які етапи вона пройшла. Надалі ця гіпотеза отримала назву теорія Канта-Лапласа, яка сприяла становленню історичного (еволюційного) підходу в природознавстві.
Критичний період
У «критичний період» творчість Канта набуває іншого ґатунку. Він фактично став на шлях заперечення пізнання речей, їхньої сутності. В цей період Кант публікує ряд праць таких, як «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практичного розуму» (1788), «Критика здатності суджень» (1790).
Головна ідея цих творів — це «критика» теорії пізнання, теза про те, що людина перш ніж з'ясувати сутність речей повинна встановити межі своїх пізнавальних можливостей; що вона зможе пізнати, а що не зможе.
Вже в цьому містився сумнів Канта стосовно можливості самого пізнання. Це, можна сказати, перша цеглина в Кантову теорію незнання. Це — перший елемент агностицизму. Агностицизм (від грец. а — не, gnosis — знання) — вчення, яке повністю чи частково заперечує можливість пізнання світу. Кант вимагав здійснювати пізнання теоретично, а не в процесі практичної діяльності. Другий елемент агностицизму Канта — це розміркування про несхожість, неідентичність самого предмету і його образу.
Предмети природи, за Кантом, розташовані поза нашою свідомістю, незалежно від неї. Але образи їх, що виникають у нашій свідомості, не схожі, не ідентичні з предметами, так само як дим не схожий на вогонь, як крик, викликаний болем, на сам біль.
Третій елемент агностицизму Канта — це уявлення про категорії мислення як «чисті», апріорні, дані до досвіду форми пізнання. Апріорі (лат. a priori — первісно) — термін ідеалістичної філософії, яким позначаються знання, отримані до досвіду і незалежно від нього, і які споконвічно притаманні свідомості. Так, Кант стверджував, що такі категорії, як простір і час є апріорними формами пізнання.
Кант — філософ суперечливий, непослідовний. З одного боку, він глибокий вчений-природодослідник, котрий здійснив ряд важливих відкриттів, був близький до матеріалізму і, з іншого боку, став родоначальником класичного агностицизму, фактично став на шлях заперечення пізнання. З одного боку, все багатство реального світу Кант втиснув у свої 12 апріорних категорій загальної логіки і вважав їх вічними, незмінними, нерухливими, які за жодних обставин не переходять одна в одну. З іншого боку, розглядаючи так звані антиномії «чистого розуму», розкрив глибоку діалектику взаємозв'язку, категорій кінечного і безкінечного, простого і складного, причини і наслідку, свободи і необхідності. Антиномія (грец. — суперечність в законі) — нездоланна суперечність, утруднення. Що це за антиномії «чистого розуму»?
Білет 11