100. «Краса і сила» Винниченка

Збірка ранніх оповідань В. Винниченка "Краса і сила": актуальність проблематики, стильові особливості, образна система ( на вибір творів Винниченка "Краса і сила" (1906) виділялася в тогочасній прозі своєрідною, не традиційною манерою письма. Головною рисою оповідань, що увійшли до неї ("Краса і сила", "Заручини", "Голота" та ін.), була сувора реалістичність - аж до використання натуралістичних прийомів. Ці твори відзначаються колоритністю малюнка, динамічністю розповіді, в якій значне місце належить діалогам, котрі і рухають дію, і служать прийомам індивідуалізації персонажів. І. Франко був вражений новизною теми вже першого твору "Краса і сила". Серед голодранців і п'яниць, серед люду, що "не боїться ні тучі ні грому", виділяються молоді злодії Ілько й Андрій. Перший - вродливий, добрий, але безвольний. Другий - негарний, жорстокий, але сильний, завзятий. Доля злодіїв та їхньої приятельки Мотрі розкривається в кількох жанрових епізодах: знущання Андрія над жінкою, підготовка до злодійських операцій, картини ярмарку, ув'язнення в тюрмі. "Краса і сила", як і інші твори однойменної збірки, вражають переконливістю в розкритті людських взаємин. В оповіданні "Солдатики!" змодельовано одну з типових подій, пов'язаних з придушенням селянських заворушень. Цей "малюнок із селянських розрухів" є надзвичайно талановитою, глибоко психологічною замальовкою тих складних процесів, що відбулися р українському селі на початку XX ст. Письменник до краю загострює конфлікт, зображуючи нову політичну силу, то вийшла на терени історії. - українське селянство, яке заявило про себе в особі Явтуха. Тільки саможертовність може зняти полуду з очей обурених, затурканих селян, котрі своїх захисників вважають ворогами, - така ідея оповідання "Студент". Щоб довести свою непричетність до пожежі, яка спалила село; щоб зняти підозру, поширювану стражниками, котрі в біді звинувачують студентів, молодий революціонер прилюдно стріляється. І тоді старий дід, який погрожував "вимотати" з студентів жили, стрибає на одного з охоронців царських устоїв і душить його. Сваволю й беззаконня, які процвітали в імперії, переконливо показано в оповіданні "Суд". Оповідання має відчутні саркастичні ноти. Вони звучать не лише у філософствуваннях Самоцвіта, але особливо в описі центральної сцени "суда". Такий суд, "скорий, правий і справедливий", він демонструє гостеві, розбиваючи обличчя зовсім невинної людини. Начальник переплутав двох братів Крутоно-женків - Никифора і Никонора. Яскравість зображеного в оповіданні досягається через майстерне використання прийомів іронічного письма, зокрема щедре застосування мовного "суржика", "макаронічної" мови в окресленні персонажів і змалюванні неординарних життєвих ситуацій. 66. Образи дітей у новелах ( "Катруся", "Новина"). Письменник високої психологічної напруги, майстер вражати читача смисловим і емоційним конденсатом влучних новелістичних образів. Це – про Василя Стефаника. Його не можна вважати дитячим письменником у звичному розумінні цього слова. Навіть загартована життєвими випробуваннями психіка дорослої людини сприймає художній світ творів письменника наднапружено. Власне так, як творив художнє слово і сам новеліст. Творчість Василя Стефаника виявляє елементи інтертексту на різних рівнях семантики. Перегуки з поглядами видатних мислителів різних епох – філософів, письменників, психологів, соціологів… – віднаходимо у художньому світі його новел. У контексті визначеної проблематики дослідження цікавою видається спроба виявити окремі тези теорії архетипів К. Юнга у творах українського письменника. Образи дитячих персонажів, вочевидь, наділені ознаками як Старця, так і Вічного Дитяти. Це, власне, і є та вже наголошувана бінарність психології дитяче-доросле, що виявляється у мисленні, комунікації і поведінці. Поряд з образами дорослих Стефаник малює образи дітей. Письменник показував життя з точки зору народних уявлень та інтересів, розглядав добрі і злі вчинки з погляду народної моралі. Доля дітей глибоко

хвилювала батьків. Діти — то радість, але діти й горе. Образ Гриця Летючого відкриває у творчості Стефаника цілу галерею типів і характерів селян, які схожі на останні ступені зубожіння. Всі вони ніби й схожі один на одного, однак, придивившись пильніше, за кожним бачиш неповторну особистість зі своїм внутрішнім світом, зі своїми болями, драмами, надіями. Батько й мати, які живуть у злиднях, люблять хвору дочку Катрусю, але з властивою простим людям прямолінійністю говорять, що вона, певно, помре, а вони лише дурно витрачають гроші на її лікування (новела «Катруся»). Серед інших важливих психологічних ознак витворення новелістом образів дитячих персонажів можна назвати зокрема такі: • майже відсутній показ процесу формування і становлення характерів; це зумовлено, в першу чергу, невеликим обсягом творів і завданням вихопити лише окрему подію з життя героїв; • душевні переживання їм не так властиві, як “дорослим” персонажам і передані радше через слова і вчинки (при цьому художньому зображенні застосований вже згаданий вище принцип біхавіоризму); • немає страху перед онтологічним поняттям смерті (що яскраво вирізняє психологію дітей з новел Василя Стефаника); Катруся скрушно погоджується з неможливістю власного одужання: “Ой, умру, умру, вже виджу, що мені нема віходу…” • конкретно-історичний аспект зображення, перипетії сюжету поступатися місцем перед витворенням психологічного малюнку душі. Обдарованість, мудрість, недитяча зрілість є тими ознаками, що формують оригінальність образів стефаникових дитячих персонажів. Психологія дитинності та дорослості нерозривно поєднана у світогляді, самоусвідомленні, діях героїв новел. Разом з тим, у текстах новел знаходимо яскраве відображення ознак дитячої психології, незмінних в усі часи.