95. «Авірон» г. Хоткевич

Повість «Авірон» опублікована в 1917 році. Головний герой - юнак, що втратив віру в бога і повстав проти Мойсея. У повісті Г.Хоткевич надзвичайно вміло в завуальованій формі показав весь трагізм межової ситуації XIX-XX століть, коли людина гостро відчула самотність, неспроможність віднайти красу та гармонію у світі, втрату взаєморозуміння із собою, оточуючим середовищем,Богом, а через це і втрату моральних орієнтирів. Основою «Авірона» є глибока світоглядна спорідненість між єврейством та українством. На метафоричному рівні маємо зображення постійної боротьби за незалежність, яка для українського народу крізь призму століть стала способом життя – а тому і рисою національного характеру.

Авірон - це ім’я головного героя повісті, молодого іудейського хлопця. Часи подій - це часи отримання Мойсеєм Старого Заповіту. В анотації твір названий антиклерикальним, але я назву його суперечним через протиріччя віри і зневіри у душі молодого хлопця.

Мойсей вивів іудеїв із Єгипетського рабства іменем Бога. Він дав їм Старий Заповіт і повелів їм дотримуватися його заповідей. Мойсей описаний як сильний лідер і розумний діяч, особа якого викликала захват у молодого Авірона. Хлопець був відкритий для сприйняття нової віри. Але першого разу, коли Мойсей пішов на гору і був там 40 днів, темні люди не відаючи, що справжній Бог є понад усе, створили собі золотого тільця. Люди не тямили, як Бог може бути, якщо його не можна побачити або помацати, бо під час перебування у Єгипетському полоні іудеї бачили золотих богів Єгиптян. Тому плем’я розділилося умовно на два табори. Були люди, які були уперті у своєму невігластві, уперті так само як уперті тельці, були люди, які в душі своїй не мали згоди і сумніви володіли ними, були ті, які зосталися вірними заповідям Мойсея. Авірон залишився вірним, але у душі його оселився неспокій, бо його навіть брат поставив під сумнів правдивість дій Мойсея. Чи не робить він це все задля лише своєї користі, бо насправді ніякого Бога немає, а є лиш бажання влади над народом? Тому книга починається зі слів "Уже давно немає Моісея.." Вказуючи на віру людську як неодмінну умову впевненого існування людства. бо людина має у щось чи комусь вірити: в даному випадку Мойсею і тому, що він каже.

І люди відлили тельця і багато хто з них поклонилися йому. І по випробуванню зійшов, навіть збіг, із гори Мойсей, клянучи за зневіру людей. І скликав він тих хто не піддався омані, і наказав він їм підперезатися мечами, і винищити невірних. Авірон був серед тих, хто підняв меч супроти своїх одноплемінників. І у кривавому тумані вбивав і знищував людей і людську подобу у собі. А потім у розпачі побіг у пустелю, і забіг далеко від табору, від зойків і лунання стогонів з іудейських кущ. І як Христос по тому у пустелі спокушався дияволом, так і Авірон підпав під боротьбу зі своєю протилежністю - Совістю. Мабуть це відлуння великої Божої сили у кожній людині, яка вказує нам на наші помилки і на те, як чинити не треба. Бо людина рідко вірить на слово, передусім бажаючи спробувати чинити вільно своїм бажанням.

Чи може Господь Адонай наказати вбити своїх рідних, чи дозволить Бог людині заподіяти шкоду рідним, чи не є це все маячня лише однієї людини, що називає себе пророком Його? Багато сумнівів навіяла нічна пустеля в каламутну свідомість молодого хлопця. Але прийшов ранок і хлопець повернувся до табору.

За другі 40 днів на горі Мойсей приніс скрижалі і слова Бога про те як має виглядати Ковчег Заповіту. І Авірон у бажанні спокутувати провину перед власним собою, погодився допомогти майстру, якій мав відлити херувимів для прикраси ковчегу. І хлопець був здивований, як така лайлива і невіруюча людина була поставлена Мойсеєм до праці і хіба можна робити Божу волю із такими брудними думками. А коли ковчег був закінчений, Мойсей дихаючи на хлопця випитим вином відпустив його до дому, бо не слід молодому хлопцеві дивитися на забави дорослих чоловіків..

І Авірон пішов знову у пустелю, і спрямувавши очі до неба він питав, що є правдою? "А небо мовчало... як і мовчить до цього дня".

Невеликий твір, але дуже суперечливий. Кожна людина має своє, і можливо комусь достатньо і тельця, а хтось буде довго шукати правди, навіть у вічно мовчазній пустелі, бо Бог створив людину за своєю подобою давши їй право обирати і міркувати самостійно.