77. Повість «Fata morgana» Коцюбинського: історія створ., автор.Концепція, психологія натовпу, с-ма образів, особливості композ..Жанру.

Повість "Fata morgana" — це розповідь про марні сподівання селянина отримати від пана землю мирним шляхом, про марні надії на соціальну справедливість.

Найяскравіше показане безрадісне життя безземельного безправного селянина на прикладі долі Малайка, яку спочатку не хотів ніхто сватати, оскільки вона була бідна, а потім вона все своє життя віддала важкій праці та мріям про отримання хоч шматочка доброго поля. Надії її так і не справдились.

Кожен з селян шукає свого виходу: Андрій — у фабриці, яка його ж калічить, Хома — у стихійному вираженні протесту, Марко — у свідомому опорі. Але ніхто не знаходить вирішення проблеми. Селяни ще не готові до організованого захисту своїх інтересів, тому вони зраджують самих себе, вбиваючи ватажків.

Працюючи над створенням повісті «Фата моргана» (1903–1910 рр.), М. Коцюбинський був живим свідком революційного перетворення селянства. Знайомство з творами Маркса, Енгельса, Леніна, революційне оточення письменника в Чернігівському статбюро, де в той час він працював, творча дружба з великим пролетарським письменником О. М. Горьким допомогли М. Коцюбинському правильно зрозуміти історичну роль народу як рушійної сили історії і роль робітничого класу як керівника селянською боротьбою.

У творах демократичних письменників, зокрема в творах А. Тесленка, С. Васильченка, з'являються нові люди — селянські демократи. М. Коцюбинський у своїй повісті «Фата моргана» створив типові образи не тільки революційної молоді села, а й перший в українській літературі змалював робітника як керівника боротьбою селянства.

Революційна боротьба за землю і волю стала темою повісті «Фата моргана». Письменник проголошує: «Зведись, народе, простягии руку по свою правду, як сам не візьмеш, ніхто не дасть».

Якщо для написання першої частини (закінчена 1903 року) М. Коцюбинський використав свос безпосередні; знання подільського села передреволюційних часів, то для другої частини, написаної через 6 років, він зібрав величезний документальний матеріал, зокрема про події в селі Вихвостів, на Чернігівщині, де куркулі вчинили кривавий самосуд над селянськими повстанцями. Подібних трагедій в історії було немало.

Дійсність давала письменникові багатий матеріал для творчості, проте робота над повістю була тривалою і кропіткою. Жоден рукопис М. Коцюбинського не має стільки варіантів, поправок, допоміжних конспектів, планів, як «Фата моргана». Той, хто загляне в творчу лабораторію письменника, пересвідчиться, якими творчими зусиллями досягалося перетворення сухих протокольних записів у живі картини народної боротьби. З сотень живих прототипів, безпосередніх учасників повстань, письменник відбирав найголовніше, найхарактерніше, створюючи типовий образ.

У повісті відтворено не лише життя села напередодні революції, а й сам грізний і буремний 1905 рік — рік першої російської революції. Страйк, демонстрація, мітинг, конфіскація поміщицької землі та економії, розгром гуральні — все це типові картини революційних подій на селі тих часів. В цьому порівняно невеликому за обсягом творі відображено такий розмах подій, створено таке багатство типових образів, що повість справедливо названа епопеєю революційної боротьби селянства.»Селянська маса, народ— головна діюча сила повісті, проте в цій масі чітко окреслений кожний персонаж, щедро наділений письменником своєю, характерною для нього мовою, своїми вчинками, своєю зовнішністю.

Прочитайте уважно масові сцени, де діє одразу цілий натовп людей, і ви уявите кожного з учасників цієї сцени.

По-різному реагують, наприклад, присутні на зборах у хаті Прокопа Кандзюби при слові «забастовка»: для одних це слово ясне і зрозуміле, в других воно викликає страх, а в третіх — нерозуміння. А подивіться, як змальована сцена розгрому поміщицького будинку. Тут психологія персонажів передана їх ставленням до речей: бунтар Хома Гудзь з нелюдською силою трощив кілком триногий рояль, Андрій Волик, перейнявшись бажанням помсти, розбивав вазони з квітами, ласа до чужого добра ковалиха здирала з поламаних меблів шовк, Панас Кандзюба, прагнучи взяти хоч що-небудь, схопив жіночу сорочку без рукавів і коробку з старим іржавим залізом, Олекса Безик, що мав дітей, як маку, і ані клаптика поля, тулив до серця банку з варенням.

Класичною в українській прозі є та анатомія натовпу, яку здійснив М. Коцюбинський у повісті “Fata morgana”, – згадаймо сцени погрому панського маєтку і гуральні в другій її частині. Влітку 1908 р., відпочиваючи в Кононівці, М. Коцюбинський висловив у листі до В. Винниченка думку про його оповідання “Матвій Безодня” – цікаво, що серед побажань молодому письменнику було й таке: уважніше придивіться до психології натовпу.

Сам Коцюбинський, вірогідно, був непогано знайомий з працями французького соціолога й психолога Густава Лебона, в яких досліджується саме масова психологія.