71. Тема села у прозі Коцюбинського

Творчість М. Коцюбинського - новий етап у розвитку української літератури не тільки за своїм змістом, а й художніми прийомами відображення дійсності.Діти убогого села й міської околиці, Що виростають в тяжкій праці і безпросвітних злиднях, - ось герої ранніх творів Коцюбинсь¬кого. Саме такі маленькі герої Коцюбинського: Христя з однойменного оповідання, Василько з оповідання "Ялинка", Дмитрик з "Ма¬ленького грішника".Сільська дівчинка Харитя несподівано мусить стати за старшу в хаті. Мати захворіла і нікому доглянути її, принести води, звари¬ти їжі, прибрати хату, зжати нивку. Вона непомітно призвичаїлась до труду, який став природною потребою її життя. Письменник підкреслює незвичайну моральну стійкість своїх маленьких героїв, бо виростають вони в тяжких умовах.Харитя надіється на свої маленькі роботящі руки, несвідомо покладаючись на здруженість і віру людей.Оповідання "Дорогою піною" відкривається широким всту- пом-заспівом про героїчну боротьбу трудяших проти панів-гнобителів. Події відбуваються на Уманщині в 30-х роках XIX століття, коли ще живі були в народі спогади про Коліївщину 1768 року. Оповідання "Дорогою ціною" сприймається як твір історико-белетристичний. На передній план свого твору автор висуває мужню постать Соломії, у прагненні якої до щастя стільки зворушливої поезії, що вона переростає в символ свободи і незалежності людської, у живе втілення вільнолюбивого духу рідного народу.Тема села не перестала хвилювати письменника, хоч і не була головною. Досить згадати " Intermezzo". Діалог з мужиком на канонівських полях, викладений у формі ліричної сповіді самого ху¬дожника, пролунав у літературі наче крик смертельно пораненої людини. Але раптом серед нив він зустрічає людину, звичайного селянина, який розповідає про своє нужденне життя, про п’ятьох голодних діточок. Між людьми, говорить він, ходиш, "як між вовками". Ця зустріч одразу знищує всю гармонію. Місто знову простягає свою залізну руку. Герой мусить повернутися до реальності. Фата Моргана: Письменник не залишав поза увагою традиційну тему села, піднісши її, на новий рівень мистецького втілення. М. Коцюбинський підійшов до цієї теми з нових позицій, прагнути показати селянство не як однорідну темну масу, а у розрезі. Таке сприйняття села дало можливість письменнику відтворити не тільки стихійне заворушення, але й політично організовану боротьбу. Повість вражає широтою охоплення подій революційної доби. Сама революція трактується як «мужицьке свято», могутня сила, яка перетворює юрбу в народ. На прикладі родини Валиків автор показує життя селян у період, коли розгорнулися перші революційні виступи. Це був важкий час для села, землі у людей не було …., заробити не було де, бо «кругом злидні». Не краще жилося і тим, хто мав свою латочку, крутився на ній, чорний як земля. Від злиднів, від голодної смерті треба було рятуватись, і люди, залишаючи рідні місця, йшли на заробітки. Типові настрої безземельних селян розкриваяться автором через образи Маланки та Андрія Воликів, хами Грудзя, теж типові і разом з тим глибоко індивідуалізовані. У кульмінаційному епізоді розгрому і підпаленні панського будинку найгостріше виявляється ненависть селян до панів. У цьому підпалі Хома Гудзь виливає свій гнів, адже для нього панська економія – це лише багатство, яке мусить бути знищене. Образом Панаса Кандзюби доповнюється авторська характеристика картини реального розщарування у тогочасному селі. Це постать дрібного господаря, який ненавидить панів і тягнеться до повсталих сміливців.