52. Збірки «з журбою радість обнялась», «Поезії. Книга ііі», «Поезії. Книга V»о.Олеся

Радiсть i журба злилися в поезiях Олександра Олеся - тонкого лiрика, спiвця краси й кохання. Його твори сповненi глибоким лiризмом, щирiстю й подекуди сумом. Так у життi переплiтаються щастя i горе, сльози i смiх, бiле i чорне. Тому назва першоï збiрки поета видається символiчною: журба i радiсть - одвiчнi супутники людськоï долi. У багатьох вiршах Олесь намагається передати сприйняття свiту, природи через звуки i барви ("Є слова, що бiлi-бiлi..."). Мабуть, саме тому велика кiлькiсть його поезiй покладена на музику. Так, наприклад, романс "Чари ночi" має кiлька варiантiв музичного супроводу; ця пiсня давно вже стала народною. Провiдна iдея твору, як, мабуть i всiєï творчостi Олександра Олеся, - гармонiя людини i природи. Цей вiрш називають гiмном життю, веснi, коханню. Автор закликає любити життя, не забувати про те, що воно - мить, так швидко спливає, тому треба насолоджуватися кожним прожитим днем, кожною хвилиною. Збірка "З журбою радість обнялась" передає той піднесений стан людсь¬кої душі, коли в ній все співає, міниться барвами і проситься назовні.І в інтимній поезії автора поруч йдуть радість і журба. Любовні вірші —- це задушевна сповідь про сильне і вічне, про те, що осяває душу, очищає її відчуванням "щастя-муки". Велика радість від розділеного почуття зливаєть¬ся із світлою печаллю від розлуки з коханою хоч на мить. Такі настрої ми відчуваємо у його поезіях "Любов", "Квітки любові розцвітають", "Хто нам ка¬зати не давав?", "Люби! Люби! Не'журися", "Ти з'являєшся, як ранок..." та інших.Гіркий біль від зради милої не приводить ліричного героя до безнадії, він вірить, що на зміну журбі прийде радість, і він знову буде радіти коханню ("Полилась по срібній ночі..." Хтось ударив без жалю по серці моїм...").Поет прагне оспівати все те найкраще, що оточує нас, неповторну красу природи. Спілкування з нею також приносить йому журбу і радість. Радість, бо навколишній світ такий прекрасний, бо краса природи вічна і безсмертна.

53. Збірки поезій «Чужиною», «Поезії. Книга х», «На хвилях», Олександра Олеся: провідні мотиви, образи-символи.

Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) належить до покоління письменників, які з'явилися в українській літературі на початку XX століття, коли ще жили і творили Франко, Коцюбинський і Леся Українка. Інтелігенція того часу вітала в особі поета надійну творчу силу, визнала в ньому щирого і ніжного лірика. Життєвий шлях поета складався нелегко, багато років йому довелося провести у вигнанні, сумуючи за рідним краєм, за Україною. В еміграції Олесь видав кілька збірок поезій: "Чужиною", "Кому повім печаль свою", "Княжі часи". В них переважають настрої самотності і приреченості, туги за Батьківщиною. Поетичний літопис, створений Олександром Олесем на чужині, — це історія мук і сліз, жалю за рідною стороною. Сумне життя на чужині, нестерпний біль і втрати знову повертають думку до того, про що мріялось і що не збулося. А не збулося саме життя.