30. Тема митця і мистецтва «у пущі»

Для Лесі Українки творчий процес - ції одержімість, фатум, Бажання творити, якому ніщо не винних стояти на перешкоді. Мотив протистояння митця и юрмі стає наскрізнім для Лесі Українки в пізній ліріці, а кож у творах "Оргія", "Орфеєве чудо", "У пущі", "Лісова пісня" та ін.

1909 року Леся Українка остаточно закінчила розпочату ще 1897 року драматичну поему «У пущі» – трагічну повість про «одважного, вільного і непримиренного, покірного тільки правді і красі» скульптора, талант якого поховано в пущах Північної Америки, повість про «похованого артиста» (один з варіантів назви твору). Цей твір переконливо доводить, що особистої свободи митця не досить для того, щоб його талант зростав і розвивався. Особиста свобода митця в капіталістичному світі ілюзорна, облудна.

драматично поему "У пущі" Леся Українка, прісвятіла глибоким Роздуми про мистецтво, про становище й долю художника в антагоністічному суспільстві, про Його Місце та обов'язок у боротьбі проти реакції за віщі, світлі ідеалі. Вона створі образ, Який Постійно знаходится в боротьбі Між ірраціональнім та раціональнім. Це образ митця, Це проблема визначення мистецтва Як Засоба Служіння суспільству.

Матеріалом для поеми Леся Українка звертаючись Внутрішні суперечності у взаємінах и подивимось пуритан - переселенців з Англії до Північної Америки. Головний герой - скульптор Річард Айрон, трагічна постать, Яка НŠ​​знаходится відгуку на Прагнення любові, правди, волі Серед громади фарісеїв, сектантів, обмеження людей, ВІН утверджує власне творче кредо: "Pereat mundus, fiat ars" ("Хай згине світ, а ХІСТ хай буде"). Однак світ НЕ гине, громада віганяє скульптора за непокірний та небажаних служити її потребам, и талант гине чи то від незатребуваності, чи то через відсутність тихий, хто здать оцініті Його, а може, від пріреченості. Така частка "скульптора Серед пуритан". Леся Українка, власне, не Дає відповіді на поставлені питання, вон розкриває Внутрішні суперечності та сумніві, альо НЕ має жодних Бажання віносіті присуд. Ця недосказаність, відкрітість твору и тепер інтрігує чітачів та крітіків.

Коло особістісніх характеристик творчої людини в її драматургічній спадщіні є Досить широким. У ряді творів ("У пущі", "Оргія", "Орфеєве диво" та ін.) Митець Виступає провідною дійовою особою, Що Дає авторці можлівість податі Різні аспекти особістості, Створити складні сітуації, розкрити конфлікті - Зовнішні ї Внутрішні, показати Вплив мистецтва на життя й навпаки. Проти, незважаючі на різноманітність ознайо, при глибокій аналізі Дій, вчінків, само - та інохарактерістік митців - дійовіх ОСІБ драматичних творів Лесі Українки спостерігається Певний комплекс морально-етичний, ідеологічніх, філософських рис характеру митця, Що Дає Підстави вважаті їх концептуальних, віділіті тип митця [8, 138-140].

31. «Кассандра»

До образу вiщоï дiви - Кассан­дри зверталося багато митцiв, але всi ïхнi твори, по сутi, переказували ле­генду: Аполлон надiлив Кассандру даром провидiння, але вона не дотримала свого слова i не покохала його за цей дар. За це Аполлон покарав Кассандру тим, що нiхто не вiрив у ïï пророцтва. Дочка троянського царя Прiама бачить правду, гово­рить правду, але нiхто ïй не вiрить. ïï ненавидять за пророцтва, адже вона передчуває страшнi речi: загибель Троï, руïну дому Прiама. Вона каже правду, але не таку, яку хочеться чути людям. Вони пiдозрюють, що Кассандра не пророкує нещастя, а сама ïх притягує. Трагедiя вiщунки в тому, що вона вже й сама боïться свого дару i сумнiвається, бо не впевнена, чи ïï пророцтва залежать вiд подiй, чи навпаки. У поемi подiï весь час нагнiтаються, розвиваються динамiчно, весь час зростає напруження. В основу цих подiй покладено загибель Троï i безуспiшне намагання Кассандри зупинити трагедiю. Вона передчуває, що має вiдбутися, знає, що ïï словам нiхто не повiрить, але не може мовчати. Та разом iз тим вона нiчого не робить для боротьби, для того, щоб щось змiнити. Коли троян­цi вкладають у ïï руку меч, щоб вона убила ворога, вiд якого йде бiда i на якого сама ж i вказала, Кассандра опускає руку з мечем. Ворог залиша­ється жити. Кассандра - чесна, благородна людина, любляча донька i сестра, палка патрiотка. Вона на­щадок Прометея i не хоче коритися богам, рабам Долi ("я рабинею рабiв не хочу бути", протестує проти рабськоï покори у будь-якому виявi.) Вiщунка всiм серцем бажає добра спiввiтчизникам, родинi, Батькiвщинi, але ïï дар не прислужився рiднiй землi, не зробив ïï щасливою. Помста Аполлона була жорстокою i продуманою. У пророцтва Кассандри не вi­рять усi, ïï цькують, принижують, з неï насмiхаються. .Але страшнiшими за все це були ïï власнi сумнiви. За допомогою образу Кассандри Леся Украïнка робить фiлософське узагаль­нення: вiд людських уявлень i побажань, вiд людськоï волi об'єктивна iсторична закономiрнiсть не залежить. Але людина може виявити свою волю i залишатися чесною, правдивою, безкорисливою у будь-якiй ситуацiï.