24. Поеми «Віла-посестра», «Ізольда Білорука» Лесі Українки: джерела сюжетів, тематика, спільність проблематики, композиція, жанрова специфіка.

Леся Українка як найтісніше пов’язана з Україною, проте, переважна більшість її героїв — іноземці, а дія більшості драматичних творів відбувається в далеких від України країнах, у віддалені від нас часи.

Кілька обставин склалося на те, щоб письменниця на ймення Українка мала вдатися до таких неукраїнських, іноземних сюжетів. Звичайно, сприяли цьому нескінченні вимушені мандри, що дали їй змогу не здаля, не з книжок, а на власні очі познайомитися з більшістю зображуваних нею країн. Подорожі дозволили їй побувати в Болгарії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Італії, Єгипті, бачити береги Греції й Малої Азії. Саме через іноземну тематику, її освоєння поетеса весь час ішла до України, до висунення й розв’язання найістотніших проблем її життя, історичних, філософських, морально-етичних.

Вона створює прекрасні поеми про красу, силу і вірність по¬чуття («Віла-посестра», «Ізольда Білорука»).

Синтезуючи лірику, епос і драму, письменниця оригі¬нальне поєднувала елементи народних легенд, казок, пі¬сень, які, переосмислюючись, органічно входили в її ліро-епос. Творча трансплантація фольклору давала можли¬вість авторові художньо осмислити багатющий народний досвід в питаннях моралі й етики, ліпити, свої образи в дусі народнопоетичної героїзації людини.

«Віла-посестра» — найвище досягнення з-поміж поем Лесі Українки. Написана влітку 1901 року після смерті Сергія Мержинського. Образний ряд, ритмомелодика «Віли-посестри» послідовно витримані в дусі південнослов'янського епосу, добре відомого Лесі з дитинства, а з другого боку — гармонійно злиті з иайпотаємнішими інтимними переживаннями під свіжим враженням смерті друга-побратима (наскільки відповідав даний образ ідеалові — то вже інше, теж вічне питання). Героїня переживає внутрішній конфлікт між особистим почуттям і патріотичним обов'язком, Віла звільняє з турецької в'язниці юнака-побратима, але не в змозі повернути йому колишньої мужності для боротьби. Вона з болем у серці виконує його прохання, робить «останцю послугу» — вбиває власною рукою. Твір перейнятий колоритом Карпат, жодного разу не названих, але таких близьких природою і рельєфом до Боснії і Герцеговини.

Ніби менше трагічного й героїчного міг дати Лесі Українці середньовічний сюжет про Трістана та Ізольду. Однак поетеса в своєму творі «Ізольда Білорука» (1912) розробила його оригінально, по-своєму. В центрі твору став другорядний образ Ізольди Білорукої (королівна перетворилась на просту селянську дівчину) і трагічна боротьба двох жінок за серце коханого Трістана, На цей раз основним для Лесі Українки було піднесення людської гідності, духовне возвеличення малої людини, показ її безкомпромісності в боротьбі за здійснення поставленої мети.

Письменниця робить акцент і на тому, як риси характеру не тільки визначають поведінку носії цих рис, а й впливають на формування характерів інших персонажів. Так егодуховність Ізольди Білорукої позбавила життя Трістана.