31. Фізичні поля Землі

Фізичні поля Землі – представлені гравітаційним, магнітним, геометричним й електричним полями й вивчаються відповідними галузями наук.

Гравіметрія вивчає закономірності просторової будови й зміни гравітаційного поля Землі й визначає фігуру Землі. Основне завдання гравіметричних досліджень складається у виявленні гравітаційних аномалій, їх фізичної й геологічної інтерпретації. Встановлення гравітаційних аномалій відіграє істотну роль у вивченні геодинамічних питань. Наявність аномалії приводить до створення дотичних напружень у тілі Землі, які є причиною течії речовини, а іноді приводять до руйнувань. Відсутність зв'язку гравітаційних аномалій з геоморфологічними особливостями поверхні Землі (насамперед з розподілом материків й океанів) дозволяє зробити висновок про те, що континентальні області ізостатично скомпенсовані.

Геомагнетизм вивчає геомагнітне поле Землі в цілому і його просторово-тимчасові варіації, які численні й різні. Вікові варіації поля відбивають складну картину гідромагнітних течій і коливань у ядрі Землі, де розташовані джерела магнітного поля. Інші варіації можуть виникати на границі ядра й мантії в результаті їхньої складної взаємодії. Добові варіації мають джерела в атмосфері й магнітосфері. Вони досить важливі, тому що індуцирують телуричні струми у верхніх шарах Землі. Створення єдиної теорії геомагнітного поля – одне з найголовніших завдань геомагнетизму.

Геотермія вивчає теплове поле, тепловий стан Землі, теплову історію планети. Вивчення розподілу темперутур у глибинах Землі має фундаментальне значення для обґрунтування гіпотез про будову й еволюцію планети. Teмператуpa, тиск і значення дотичних напружень значною мірою визначають стан речовини й характер процесів у надрах Землі. Сучасна геотермія тісно пов'язана з геодинамікою, впливаючи на неї й часом контролюючи її, тому що мантія Землі перебуває в конвективному стані, а конвективне перенеення на порядок більш ефективне, ніж кондуктивне.

Геоелектрика вивчає електричні властивості, головним чином електропровідність оболонок Землі; електропровідність земної кори й мантії вивчає глибинна геоелектрика. За результатами глобальних регіональних досліджень методами глибинної геоелектрики побудована геоелектрична модель Землі, виявлені провідні зони, пов'язані з гідротермальними явищами в земній корі й процесами часткового плавлення в астеносфері.

32. Геологічна діяльність тимчасових гірських потоків та їх рельєфоутворююча роль

Тимчасовими потоками води називають ті, які появляються за короткий час. Вони існують стільки, скільки йдуть дощі або тануть сніги. Їх можна спостерігати у вигляді площинного (площеподібного) потоку на схилах під час зливових дощів або у вигляді спрямованих (струменевих) потоків у балках, ярах, промоїнах і дрібних пониженнях, що спостерігаються на схилах річкових долин і балок. Площинні потоки змивають поверхню ґрунтового покриву (якщо він уже утворився) або пухкі гірські породи, які ще не зазнали процесу грунтоутворення. Цей процес геологи називають площинним змивом, а грунтознавці і агрономи - поверхневою ерозією. Коли спрямовані потоки розмивають ґрунтовий покрив і пухкі гірські породи, що залягають під ними, то такий процес називають лінійною ерозією (від лат. erosio - роз'їдання). Лінійну ерозію за напрямом дії поділяють на бокову, глибинну і регресивну. Бокова ерозія розмиває стінки промоїн чи ярів, глибинна - їх дно, а регресивна - вершини ярів.

Часто в горах після затяжних дощів, швидкого танення снігу і льодовиків виникають бурхливі тимчасові потоки, які несуть велику кількість (до 70-80 %) глини, піску, гальки і валунів. Їх називають селями (від арабського "сейль" - бурхливий потік).

Змиті грунти і породи нагромаджуються біля підніжжя схилів. Через деякий час вони підсихають, ущільнюються і переходять у породу, яка називається делювієм  (від лат. deluo - змиваю). Так як площинні потоки розмивають різні шари порід, що виходять на схилах долин і балок (хоч вони часто і прикриті ґрунтовим покривом) делювіальні відклади являють собою суміш порід з усіх шарів і грунтового покриву. Тому делювій - це новоутворена і не схожа на іншу порода, хоч вона в більшості випадків представлена досить поширеними різновидами суглинків суглинків, що  відрізняються більшою чи меншою щільністю і рядом мінеральних новоутворень (залізо-марганцевих бобовинь, карбонатних стяжінь, гіпсових троянд). Делювіальні відклади в межах степової і лісостепової зон поширені вздовж підніжжя схилів чисельних балок і річкових долин у вигляді шлейфів або невеликих терас.

Спрямовані тимчасові потоки за розмірами можуть бути від дуже маленьких (шириною у кілька мм)  до великих бурхливих у кілька десятків метрів шириною. Все залежить від площі водозбору та інтенсивності дощу або танення снігу. Але навіть дрібненькі струмені води виконують певну роботу, а саме: розмивають і переносять дрібненькі частинки пухких порід. Їх роботу особливо видно на розораних грунтах після дощу: до низу схилу появляються струменеві розмиви, які потім можуть переходити у промоїни (або вибоїни), а останні - у яри. Отже перейшовши у більший потік, струменева ерозія яка проявлялася активно при площинному змиві, одночасно дала початок лінійній ерозії з якою пов'язано утворення промоїн і ярів - справжніх ерозійних форм рельєфу.

Зародження ерозійних форм починається біля підніжжя схилу -там, де енергія спрямованого потоку найбільша. Звідси починається переростання промоїн у яри. По них вода стікає з численних дрібних улоговинок, які всі разом створюють так званий водозбірний басейн. Глибина промоїн переважно від 0,3 до 1,5 м, а ширина - від 0,5 до 5 м. За глибиною їх поділяють на мілкі - до 0,7 м і глибокі - більше 0,7 м.