23. Плікативні (складчасті) тектонічні порушення

Складчасті порушення. До складчастих тектонічних порушень належать такі структурні форми як флексури, складки і монокліналі. Вони відрізняються за своїми морфологічними (геометричними) особливостями та умовами формування.

Флексури – це різні за розміром коліноподібні вигини шарів гірських порід, у яких виділяють три головні елементи - верхнє, нижнє і стуляюче крила. Іншими словами, флексура – це структура, у межах якої на фоні горизонтального чи похилого положення товщі порід відбувається різкий перегин шарів до більш крутого залягання і повернення їх до первісного нахилу.

Флексури – надрозломні структури. Формуються вони в осадових породах над межами тектонічних блоків і є наслідком їх взаємних переміщень. Стуляюче крило звичайно характеризується підвищеною тріщинуватістю порід, тому що воно зазнає пластичних і частково крихких деформацій під час формування флексури.

Складки – хвилеподібні вигини шарів гірських порід, які звичайно утворюються внаслідок подовжнього стиску шарів. Їх моделлю цілком можуть бути такі ж форми, що утворюються від зминання тканини. Важливими параметрами складок є їх ширина і довжина. Зображують складки звичайно у вертикальному розрізі і на карті.

Головні різновиди складок – синкліналі, антикліналі, повні складки.

Синклінальна й антиклінальна складки складаються із шести головних морфологічних елементів:

– крила складки – її бічні похилі частини;

– замок – перегин, що з'єднує крила;

– ядро – внутрішня частина складки;

– кут складки - створюється перетинанням крил;

– осьова поверхня (ОП) - поділяє складку на дві рівні частини;

– шарнір – лінія перетинання ОП з поверхнею будь-якого шару у складці.

У ядрах антиклінальних складок розташовуються більш давні породи, а в ядрах синклінальних – більш молоді. Положення шарніру може бути будь-яким – від горизонтального до вертикального. Якщо ширина складки відноситься до її довжини як 1:1, то синклінальна структура називається чашею, а антиклінальна – куполом. При співвідношенні цих величин до 1:5, ті ж складки називаються брахісинкліналями і брахіантикліналями. Якщо співвідношення ще менше, складки – лінійні.

Монокліналь – найпростіша структура. Корінь слова “моно” означає один, а “клін” – нахил. Усі шари в монокліналі занурюються у визначеному напрямку під одним кутом.

Формування монокліналей може бути зумовлене вертикальними рухами суміжних тектонічних блоків. До цих структур належать також окремі крила великих складок. Шахтні поля намагаються розташовувати цілком в межах однієї монокліналі. Це спрощує схему розкриття родовища та проведення гірничих робіт.

Добре розвинені лінійні складки найчастіше виникають у тектонічно активних зонах земної кори за умов подовжнього стиску шарів. Такими місцями є геосинклінальні області. Ширина складок тут змінюється в межах – від сантиметрів до кілометрів. При цьому, у більш пластичних породах утворюються менші за розміром складки. У місцях переходу від геосинклінальних областей до платформених відношення ширини складок до їх довжини та розміри самих структур стають усе більшими. Брахіскладки змінюються великими чашами та куполами.