59. Раціональневикористання та охорона ресурсів підземних вод Правова охорона водних ресурсів

Відповідно до Водного кодексу України, водні об'єкти (води) становлять водний фонд, до якого входять ріки, озера, водосховища інші поверхневі водойми і водні джерела, води каналів і ставків; підземні води; внутрішні моря та інші внутрішні морські води; те­риторіальні води.

Оскільки один і той же водний об'єкт може використовуватись для різноманітних потреб промисловості, сільського, рибного гос­подарства, транспорту, в законодавстві встановлений принцип npіоритетупиттєвого і побутового водокористування. Це означає, що питтєві і побутові потреби задовольняються в першу чергу, для цих потреб надаються водні об'єкти, якість яких відповідає встановле­ним санітарним вимогам. Водні об'єкти надаються у користування при дотриманні встановлених законом вимог і умов для задово­лення питтєвих, побутових, лікувальних, курортних, оздоровчих та інших потреб населення.

З метою охорони вод законодавство обмежує скидання у вод­ні об'єкти виробничих і побутових відходів, забороняє забруднення вод отрутохімікатами та мінеральними добривами, передбачає необхідність встановлення округів і зон санітарної охорони та проведення інших водоохоронних міроприємств.

На водокористувачів покладається обов'язок дбати про економ­не використання вод, відновлення та поліпшення їхньої якості. Вони повинні вживати заходи до повного припинення скидання у водні об'єкти неочищених і незнешкоджених стічних вод, ефек­тивно використовувати очисні споруди.

Всі води підлягають охороні від забруднення, засмічення і виснаження, бо ці процеси можуть заподіяти шкоду здоров'ю насе­лення, зумовити зменшення рибних запасів, погіршення умов во­докористування та інші шкідливі наслідки. 3 цією метою встанов­люються зони (смуги) санітарної оборони зі спеціальним режимом, тобто території, на яких суворо обмежена господарська діяльність, що може шкідливо впливати на стан водних об'єктів.

Водне законодавство забороняє введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств та інших об'єктів, не забезпечених очисними пристроями, які попереджають забруднення і засмічення вод та шкідливу дію їх.

За забруднення, засмічення вод та інші порушення водного законодавства може наступати адміністративна, кримінальна або цивільна відповідальність. За самовільне поступання правом на водокористування, а також укладання інших угод, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на води;самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування; забруднення і засмічення вод; пошкодження водогосподарських споруд громадяни і службові особи караються штрафом. Кримінальна відповідальність, що передбачає позбавлення волі терміном до 5 років, встановлена за забруднення річок, озер та інших водних об'єктів неочищеними і незнешкодженими стічними водами, покидьками та відходами промислових і комунальних під­приємств, що може, заподіяти шкоду здоров'ю людей, сільськогос­подарському виробництву або рибним запасам, а також за забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей чи для живих ресурсів моря або іншими відходами і матеріалами. Цивільна відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяннях порушенням водного законодавства, які визначаються заспеціальною методикою.

Современное состояние и основные принципы рационального использования подземных вод

В настоящее время пресные подземные воды играют значи­тельную роль в хозяйственно-питьевом водоснабжении населе­ния многих стран. При этом отмечается тенденция к все боль­шему использованию подземных вод для водоснабжения. Это объясняется тем общеизвестным фактом, что подземные воды, как источник водоснабжения, имеют ряд преимуществ по срав­нению с поверхностными водами. Прежде всего подземные воды, как правило, обладают лучшим качеством, более надежно защищены от загрязнения и заражения, меньше подвержены сезонным и многолетним колебаниям и в большинстве случаев их использование не требует дорогостоящих мероприятий по водоочистке.

Обычно подземные воды хорошего качества могут быть най­дены в непосредственной близости от водопотребителя. В ряде районов, где поверхностные воды отсутствуют, водоснабже­ние населения и промышленности полностью основано на ис­пользовании подземных вод. Важно иметь в виду и экономи­ческий аспект: строительство водозаборов подземных вод мо­жет осуществляться постепенно по мере роста потребности в воде, в то время как строительство крупных гидротехнических сооружений для отбора поверхностных вод требует обычно зна­чительных единовременных затрат. Эти преимущества и особенно меньшая уязвимость подземных вод к загрязнению предопределили широкое использование подземных вод для во­доснабжения.

Во многих европейских странах (Австрия, Бельгия, Герма­ния, Венгрия, Дания, Румыния, Швейцария) использование под­земных вод превышает 70% от общего водопотребления.

За последние 25-30 лет в мире было пробурено более 300 млн. скважин для отбора воды. Только в США ежегодно бурится око­ло миллиона скважин, воды которых используются для хозяй­ственно-бытовых нужд, орошения, технического водоснабжения. Глубина эксплуатационных скважин колеблется в значительных пределах и определяется конкретными гидрогеологическими условиями территорий. Обычно она составляет 100-200 м, ред­ко достигая 800-1000 и даже 2000 м.

Роль подземных вод в водоснабжении городов в различных странах и в различные периоды существенно изменялась. В це­лом на начальных этапах развития централизованного водоснаб­жения в качестве источника водоснабжения выступали, как пра­вило, родниковые воды (где это было возможно). В дальнейшем по мере роста потребностей в воде все больше стали использо­вать поверхностные воды. Прогрессирующее их загрязнение во второй половине XIX в. и возникшие в связи с этим серьезные заболевания населения вызвали необходимость реконструкции систем водоснабжения, которая проводилась двумя путями: улуч­шением качества водоочистки, либо полным или частичным переходом на подземные источники водоснабжения (в том чи­сле и на воду достаточно далеко расположенных родников). В качестве примера можно привести систему водоснабжения такого крупного города, как Париж, где в 1865-1900 гг. исполь­зовали родники на склонах возвышенностей, расположенные на расстоянии 80-150 км от города, а поверхностные воды стали использовать для технического водоснабжения (Шевелев, Ор­лов, 1987). Другим примером является Гамбург, где после вспыш­ки холеры в 90-х годах прошлого столетия поверхностный во­дозабор из Эльбы сменился эксплуатацией подземных вод. Од­нако в XX в. по мере роста потребностей и в связи с ограничен­ностью ресурсов подземных вод в ряде регионов для водоснаб­жения крупных городов существенно увеличилось использова­ние поверхностных вод. Но продолжающееся загрязнение последних, а также участившиеся случаи непредвиденных ава­рийных сбросов загрязняющих веществ снова поставили на по­вестку дня максимальное использование защищенных подзем­ных вод. И эта тенденция является сейчас определяющей в орга­низации хозяйственно-питьевого водоснабжения.