Типи та класи підземних вод (за Зайцевим)

У 1961 р. Зайцев розробив класифікацію підземних вод за характером їх скупчень, яка дозволяє враховувати особливості розподілу, залягання і динаміки підземних вод, ступінь літифікації порід, характер їх скважності. У класифікації 3 типи вод:

1. Пластові (індекс типу П. Класи: 1 порові; 2 тріщинно-порові; 3 порово-тріщинні; 4 тріщинні; 5 тріщинно-карстові) — зазвичай розвинуті в осадових породах.

2. Тріщинно-жильні (індекс типу Т. Класи: 6 регіонально-тріщинні води зон вивітрювання; 7 рег.-тріщинні води зон тектонічної і літогенетичної тріщинуватості; 8 карстово-жильні; 9 локально-тріщинні води зон тектонічних порушень (їх Зайцев поділив на 3 відділи: води тектонічних розломів; в. інтрузивних контактів; в. жильних утворень)) — в метаморфічних та інтрузивних породах.

3. Лавові (індекс типу Л. Класи: 10 верхньолавові; 11 міжлавові; 12 внутрішньолавові) — в ефузивних породах.

П1 відносять до незцементованих піщаних та інших відкладів глибини залягання від декількох метрів до 3км (п-в Апшерон); від кайнозою до верхнього протерозою. Розповсюдження в четвертинних відкладах — алювіальних, льодовикових, морських. Ці води через джерела та свердловини дають до 10-100 і > л/с.

Між П2 і П3 немає чітких меж. Вік — палеозой Російська платформа; мезозой — Західно-Сибірська плита, палеоген, неоген — у Передкавказзі, на Копетдазі.

П4 генетично пов'язані з регіонально-тріщінними водами Т7.

П5 — в карбонатних та тиригенно-карбонатних. У палеозойських відкладах — Рос. і Сибірська платформи. В мезозої і трохи в кайнозої — на Скифській плиті. Є вони у міжгірських западинах, на вододілах і схилах Кримських, Кавказьких та ін. гірсько-складчастих обл.

Т8 — залягання в карбонатних і тиригенно-карбонатних перекристалізованих і сильно дислоційованих породах; розповсюдження для Криму, Кавказу, Тянь-Шань, Саян та ін., що перетерпіли складкоутворення.

Обводненість порід з водами П5 і Т8 велика (до сотень л/с).

Інші відділи класу Т9 складають води інтрузивних контактів і жильних утворень; розповсюджені в складчастих областях.

42??

43. Геологічна діяльність вітру

Вітер- це один з найважливіших екзогенних чинників. Під його впливом змінюється рельєф Землі,а також утворюються своєрідні породи. Зазвичай геологічну роботу вітру називають еоловими процесами.

Геологічна робота вітру складається з наступних видів:

-Дефляції

-коразії

-переносу

-акумуляції (накопичення).

Дефляція-це процес видування та розвіювання вітром дрібних частинок гірських порід. Ним можуть бути піщинки,порошини,тощо. Розрізняють два види дефляції: площова та локальна.

Площова дефляція - спостерігається як в межах корінних скельних порід,які підлягають інтенсивним процесам вивітрювання,так і в районах розвитку річкових,морських,водно-льодовикових пісків та інших пухких відкладів. У твердих тріщинуватих скельних гірських породах вітер проникає в тріщини та видуває з них пухкі продукти вивітрювання.

Локальна дефляція – характерна для окремих понижених форм рельєфу.

Коразія – це механічна обробка відслонених гірських порід піщинками,що переносяться вітром. Вона проявляється через їх обточування,шліфування,свердління,тощо. Піщинки підіймаються вітром на різну висоту, але максимальна їх кількість концентрується в приземній частині повітряного потоку , висотою приблизно до 1,0- 2,0м. Сильні тривалі удари піску в нижні частини скельних виступів підточують і підрізають останні.

Перенесення – здійснюватися шляхом перекочування або в завислому стані. Це залежить від розміру частинок, швидкості вітру та характеру його турбулентності . При вітрі швидкістю до 7 м\с біля 90% піщинок переносяться в завислому стані та перекочуванням ,при цьому висота насиченого піщинками матеріалом шару становить 5-10 см від поверхні Землі.

В пустелях одночасно з дефляцією та перенесенням відбувається акумуляція та формування еолових відкладів. Виділяються два генетичних типи – еолові піски та еолові леси.

Еолові піски – це нагромадження добре відсортованих, відносно обкатаних зі згладженими ребрами ціщинок розміром 0,15-0,30 мм, складених здебільшого уламками кварцу , проте зустрічаються і інші стійкі мінерали. Коліг еолових пісків змінюється від світло-жовтого до червонуватого.

Еолові леси – це своєрідний генетичний тип континентальних відкладів, що утворюються шляхом накопичення порошин, які в завислому стані виносяться вітром за межі пустель та гірських областей. До характерних ознак лесів належать:

-розмір частинок, який коливається в діапазоні 0,005-0,05 мм;

-однорідність в межах всієї товщі та відсутність верствуватості;

-наявність тонкорозсіяного карбонату кальцію та вапнякових стяжінь;

-різноманітний мінеральний склад;

-наявність численних коротких вертикальних трубчастоподібних макропор;

-висока пористість (50-60%), що свідчить про низьку ступінь ущільненості породи;

-здатність до просідання під впливом зволоження або навантаження;

-стовпчаста окремість в природних відслоненнях,тобто здатність утворювати під впливом вивітрювання стовпоподібні брили.