Висновки

У сучасній християнській архітектурі України представлені напрямки, характерні для багатьох народів. Така строкатість пояснюється причинами денаціоналізації населення та великою кількістю християнських конфесій. Представники кожної з церков прагнуть надати храму форм тієї культури, в країні якої знаходиться їх центр. При цьому ми чітко бачимо, що вирішальну роль при проектуванні споруд грає архітектор та релігійна громада. По мірі відродження духовності та національної свідомості українців повертаються в архітектуру і форми культових споруд нашого краю. Потреба відродити форми та силуети барокових святинь, понівечених та зруйнованих у попередні роки, ставить умови перед зодчими будувати згідно з давніми забутими традиціями. Цей процес тільки набирає обертів у наші дні. Сьогодні ми є свідками відродження національних форм в архітектурі. Важливо не зупинятися на досягнутому і продовжувати відновлення давніх святинь українського народу.

Разом з тим, необхідно вести нове будівництво у формах української архітектури. Якщо не відновлювати архітектурні пам’ятки і не будувати у формах минулого нашого народу, то є загроза назавжди втратити зв'язок з нашою історією та давньою культурою. Необхідно відновлювати і реставрувати храми усіх архітектурних типів та стилів. Їх існування на українській землі – свідчення складних історичних та культурних процесів, що відбувалися тут. Всі ці споруди є без винятку нашою культурною спадщиною. Сучасне будівництво теж має бути різноманітним. В той же час, необхідно пам’ятати, що ми маємо дуже своєрідну та цінну національну церковну архітектуру, яку варто відроджувати та розвивати. Без неї ми не зможемо відродити нашу культуру, державу.

Протягом майже усієї своєї багатовікової історії Острог був містом, де жили представники багатьох національностей та віросповідань.

Саме завдяки діяльності родини Острозьких у місті з’явилися такі пам’ятки сакральної архітектури, як Богоявленський собор, Успенська церква, Церква святого Миколая та Межиріцький монастир.

За архітектурним стилем вони були подібними до храмів Києва та Москви, існують, також, дані, що свідчать про схожу стилістику побудови Острозького Богоявленського собору та Московського Кремля.

Більшість церков Острожчини мали стандартну 2 – 5-баневу структуру з 7 – 8 ярусним іконостасом, маючи в своїй основі поділ на три частини: вівтар, основний об’єм храму та «бабинець».

Костянтину Острозькому потрібно завдячувати ще й розвитком ісламської релігії на теренах Рівненщини, зокрема, збереглися відомості існування в Острозі мечеті, а також дані про варту князя, що складалася із мусульман.

З переходом Острозьких до католицизму, змінюється і спрямованість їх фундацій, – відкривається Єзуїтський монастир, Успенська церква перебудовується під костел. Межиріцький монастир також було віддано католикам. Закриваються або переформатовуються на католицькі значна частина православних храмів. За сприяння польських фундаторів відкривається костел у селі Оженин.

У XVII ст. в Острозі почала діяти синагога, яка до XVIII ст. зазнала вдосконалень та розширилась об’ємно. Цьому сприяло збільшення єврейського населення в місті. В такому вигляді Велика синагога проіснувала до початку ХХ ст.

Непоправної шкоди культовим спорудам завдали роки комуністичної влади на територіях України.

Більшість церков у кращому разі перетворювалися в музеї атеїзму, у гіршому – в складські приміщення (Успенський костел, Богоявленський собор, Петро-Павлівська церква в с. Хорів, костел в с.Оженин) або знищувалися.

У роки Другої світової війни майже усе єврейське населення Острога було знищено, що і призвело до поступового занепаду цінної архітектурної пам’ятки – Великої острозької синагоги. На сучасному етапі синагога – це руїни, збереглися лише цокольні стіни, віконні отвори та внутрішні колони, котрі служать опорою.

Складним був розвиток пізньопротестантських громад. Це порівняно нова гілка християнства релігія, яка однак зазнала гонінь комуністичною владою. Протестантам було заборонено споруджувати власні храми, а згодом і проводити свої богослужіння, оскільки в радянські часи було влаштовано справжнє «полювання на сектантів».

Саме тому тільки в незалежній Україні почався активний розвиток протестантського напрямку християнства. У Острозі найбільшу кількість прихожан мають церква ХВЄ та новозбудована баптистка церква «Спасіння».

Отже, Острожчина – надзвичайно культурно багатий край. На території району функціонують православні, католицькі та протестантські громади, розпочалося також будівництво греко-католицького храму. Незважаючи на активний релігійний розвиток залишаються проблеми збереження вже наявних культових споруд.