9) Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відшкодування моральної шкоди

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

10) Поняття,форми і види цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність (ЦПВ) – це застосування до право-порушника у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов’язків майнового характеру (санкцій).

Загальні ознаки ЦПВ:

1) застосування мір ЦПВ завжди забезпечене державним примусом, який здійснюється, насамперед, судом;

2) наявність суспільного осуду протиправної поведінки, що виражається у констатації факту вчинення правопорушення;

3) настання для правопорушника певних негативних наслідків.

Особливі ознаки ЦПВ:

1) майновий характер відповідальності – метою ЦПВ є відновлення порушеного суб’єктивного права, що досягається шляхом застосу-вання мір відповідальності майнового характеру: відшкодування зби-тків, сплата неустойки, компенсація моральної шкоди;

2) покладення на правопорушника додаткового майнового обов’язку по відшкодуванню шкоди;

3) це відповідальність юридично рівних суб’єктів один перед одним – невиконання обов’язку боржником тягне порушення прав кредитора;

4) принцип еквівалентності – обсяг ЦПВ відповідає розміру завданої шкоди;

5) ініціативний характер застосування ЦПВ – підставою її реалізації є виключно волевиявлення учасників: або добровільне виконання обов’язку боржником, або звернення кредитора за примусовим вико-нанням.

Форми і види цивільно-правової відповідальності Види ЦПВ: 3

1. ЗАЛЕЖНО ВІД ПІДСТАВ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ:

договірна – відповідальність за порушення існуючого між сторонами договірного зобов’язання, що може полягати у невиконанні або нена-лежному виконанні стороною свого обов’язку;

недоговірна – відповідальність за порушення цивільних прав та обов’язків, що виникають не з договору, а з інших юридичних фактів. Деліктна відповідальність (настає у разі заподіяння шкоди особі чи майну) є складовою недоговірної відповідальності, вони співвідносять-ся як частина і ціле.

Відмінності між договірною та недоговірною відповідальністю:

суб’єктом Д.В. є конкретно визначена особа, яка перебуває з потерпі-лою особою у відносних відносинах, а суб’єктом Н.В. є будь-яка осо-ба, яка порушила суб’єктивне право потерпілого, перебуваючи з ним в абсолютних правовідносинах;

форми і розмір Д.В. визначаються як законом, так і договором (диспози-тивність регулювання), а форми і розмір Н.В. встановлюються тільки законом (імперативність регулювання). Вважається, що Н.В. є більш суворою.

2. ЗАЛЕЖНО ВІД РОЗМІРУ:

повна – полягає у відшкодуванні шкоди, завданої правопорушенням у еквівалентному (рівному) розмірі. Наявність і розмір збитків доказу-ється потерпілою особою; ч.3 ст.22 ЦКУ;

обмежена – розмір завданої правопорушенням шкоди перевищує розмір відшкодування. Обмеження розміру відповідальності може бути обумовлено поведінкою кредитора, майновим станом порушника …;

кратна – обов’язок сплатити збитки у більшому розмірі, аніж завдана шкода. Обчислення здійснюється шляхом визначення завданих збитків та їх кратним помноженням; ст.230,231 ЦКУ.

3. ЗАЛЕЖНО ВІД РОЗПОДІЛУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МІЖ СПІВБОРЖНИКАМИ:

часткова – окрема відповідальність кожного боржника у певній частині. За загальним правилом розмір відповідальності кожного є рів-ним; «кожен за себе»; ст.540 ЦКУ;

солідарна – «один за всіх»; кредитор може задовільнити свої вимоги відразу від одного боржника, при цьому інші боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повно-му обсязі; виникає право зворотної вимоги до інших боржників; ст.543, 544 ЦКУ;

субсидіарна – «почергово»; насамперед вимоги кредитора повинні бути висунуті до боржника і лише у разі неотримання від нього їх за-

4 доволення повністю або частково, кредитор має право звернутися за виконанням до особи, яка несе додаткову (субсидіарну) відповідаль-ність; у субсидіарного боржника не виникає право зворотної вимоги до основного боржника; ч.2 ст.33 ЦКУ.

Окремий різновид ЦПВ – відповідальність у порядку регресу – має місце при виконанні солідарного обов’язку одним із спів боржників, який набуває право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. При цьому власна сплачена част-ка боргу такої особи не враховується.

Форма ЦПВ – засіб вираження додаткових майнових обтяжень, що покладаються на правопорушника. Розрізняють:

o загальні (найбільш поширені) – відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди;

o спеціальні (застосовуються лише в спеціально передбачених догово-ром чи законом випадках) – сплата неустойки, втрата завдатку (ст.571 ЦКУ) тощо.