91. Поняття договору факторингу. Типи факторингу. Предмет договору факторингу. Сторони у договорі, їхні права та обов’язки.

Договір факторингу поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору і елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Договір, який не поєднує таких елементів, не є договором факторингу.

Перше офіційне визначення поняття "факторинг" дає ЗУ "Про ПДВ".

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст.1077 ЦК). Як свідчить аналіз положень ЦЗ за договором факторингу передається право вимоги кредитора, тобто зд-ся заміна кредитора в зобов’язанні (тому субсидіарно заст-ся норми глави 47 ЦКУ про заміну кредитора - відступлення права вимоги (цесія).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний, господарський, належить до групи договорів про надання фінансових послуг.

Сторонами договору є фактор і клієнт (ст.1079 ЦК). Фактором м.б. банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом м.б. фізична або юридична особа, яка є СПД.

Види договорів факторингу:

o договір купівлі грошової вимоги;

o договір із метою забезпечення виконання зобов'язання.

Матеріальним предметом договору факторингу є право грошової вимоги клієнта до 3-ої особи (боржника), причому як зрілої, тобто такої, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також майбутньої вимоги, тобто вимоги, яка виникне в майбутньому (ст.1078 ЦК).

Важливим є положення про те, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги (клієнт повинен мати право на передачу грошової вимоги і в момент відступлення йому мають бути невідомі причини, з яких боржник має право не виконувати цю вимогу) і не відповідає, за загальним правилом, за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яку пред'явлено до виконання фактором (ст.1081 ЦК).

Юридичним предметом та суттю цього договору є дії сторін - надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

Зміст договору полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. В іншому випадку боржник може виконати зобов'язання клієнту і зобов'язання вважатиметься таким, що виконано належним чином.

Якщо відповідно до договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі в нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані суми є меншими за суму, сплачену фактором клієнтові.

Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язується надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечено відступленням права грошо-вої вимоги, якщо інше не встановлено договором. Якщо ж сума, одер-жана фактором від боржника, виявилася меншою ніж сума боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу (ст.1084 ЦК).

Боржник має право пред'явити факторові до заліку свої вимоги до клієнта, які виникли в боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (ст.1085 ЦК).