80. Поняття договору зберігання

Договір зберігання — один із найдавніших різновидів договорів, він призначений забезпечити схоронність речі особи, яка не може здійсню­вати за нею нагляд.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку їй передала друга сторона (поклажодавець), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст.936 ЦК).

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний (вважається укладеним з моменту передання речі поклажодавцем), безоплатний. Однак якщо зберігання здійснюється на засадах підприємницької діяльності (професійним зберігачем), то він перетворюється на двосто­ронній, консенсуальний (з умовою передання товару на зберігання у майбутньому) та оплатний. Договір є публічним, якщо зберігання здійснюється СПД на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Сторони - поклажодавець (особа, яка передала річ на зберігання; може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або інша особа, що уповноважена на передачу речі на зберігання) та зберігач. Зберігач, що здійснює діяльність на засадах підприємницької діяльності, є професійним зберігачем (товарні склади, інші власники складських приміщень або територій, на яких можуть зберігатися речі, суб'єкти охоронної діяльності тощо, тобто особи, для яких зберігання є основною діяльністю).

Істотною умовою є предмет договору (послуга, яка полягає в сукуп­ності корисних дій, що спрямовані на прийняття, зберігання та подаль­ше повернення зберігачем певного об'єкта).

На зберігання передаються лише матеріальні активи; водночас не­матеріальні блага не можуть бути об'єктом відносин зберігання. Речі, що передаються на зберігання, можуть бути визначені як індивідуа­льними, так і родовими ознаками. У 1-ому випадку поверненню під­лягає саме та річ, що передавалась, оскільки вона є незамінною. У разі передання замінної речі, визначеної родовими ознаками, за зго­дою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Відповідно, поверненню

підлягає не та сама річ, а інша річ, проте того ж роду та якості, як і річ, що передавалася.

Ще однією істотною обставиною цього договору є його строк (тер­мін), тобто період часу, впродовж якого (чи до досягнення якого) збері- гач зобов'язаний зберігати передану йому річ. Договір зберігання може бути строковим (тобто таким, що укладено на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке перебуває на зберіганні). Якщо договір є відплат- ним, то істотною умовою також є ціна договору.

Форма договору зберігання залежить від виду договору і може бути як усною, так і письмовою, в т.ч. шляхом видання певних документів (розписка, квитанція тощо), що підписано зберігачем.

Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захво­рюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися показанням свідків.

Зміст договору: права та обов'язки сторін

Змістом договору зберігання є такі, що кореспондують права та обо­в'язки сторін.

До обов'язків поклажодавця належать:

1. обов'язок попередити про властивості речі, яку передано на зберігання, та особливості її зберігання;

2. обов'язок оплатити витрати, що пов'язані зі зберіганням, якщо це обумовлено договором чи законом;

3. обов'язок сплатити за зберігання винагороду, за умови, що її та строки її внесення встановлено договором;

4. обов'язок відшкодувати надзвичайні витрати (ч.2 ст.966 ЦК);

5. обов'язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Від плати за зберігання слід відрізняти витрати на зберігання. Витра­ти зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за збері­гання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні дого­вору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на збері­гання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

До обов'язків зберігача належать:

1. обов'язок прийняти річ на зберігання у разі, якщо договір консенсуа- льний;

2. обов'язок зберігати річ упродовж всього обумовленого договором строку або до моменту витребування речі поклажодавцем;

3. обов'язок забезпечувати схоронність речі;

4. обов'язок піклуватися про річ, як про свою власну, якщо зберігання здійснюється безоплатно;

5. обов'язок надавати послуги зі зберігання особисто;

6. обов'язок не користуватися річчю, яку передано поклажодавцем, а також не передавати її у користування іншій особі;

7. обов'язок негайно повідомляти поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі та отримати його відповідь;

В) обов'язок повернути поклажодавцеві річ, яку було передано на зберігання або відповідну кількість речей того самого роду та якості у разі зберігання речей, що визначені родовими ознаками (іррегулярне зберігання).

Якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі (доводиться зберігачем).

Відповідальність за договором

За порушення своїх обов'язків сторони повинні нести цивільно- правову відповідальність.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкоджен­ням речі, відшкодовуються зберігачем:

• у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

• у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажода- вець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшко­дування її вартості (ст.951 ЦК).

Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завда­ні властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, прийма­ючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.