4) Акти цивільного законодавства і договір, Аналогія, Звичай Міжнародні договори

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Стаття 7. Звичай

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Стаття 8. Аналогія

1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Стаття 10. Міжнародні договори

1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

5) Поняття та особливості, види, елементи цивільних правовідносин

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ – це особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами ЦП, що виникають між автономними і рівноправними суб’єктами, які наділені суб’єктивними цивільними правами та суб’єктивними цивільними обов’язками.

Для повної характеристики будь-яких правовідносин необхідно:

- встановити підстави його виникнення, зміни та припинення;

- визначити його суб’єктний склад;

- виявити його зміст і структуру змісту;

- визначити об’єкт.

Види цивільних правовідносин

Залежно від особливостей суб’єктного складу:

1. АБСОЛЮТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ (управомочена особа завжди чітко визначена; зобов’язаною особою є кожен, хто так чи інакше взаємодіє з власником і має обов’язок утримуватися від будь-яких дій, що порушують інтереси власника; такими є речові відносини).

2. ВІДНОСНІ (встановлюються між чітко визначеними суб’єктами, коли управомоченій особі протистоять не всі особи, а лише визначений, конкретний суб’єкт; такими є зобов’язальні відносини.

3 Залежно від характеру вимог, що належать управомоченій особі:

1. РЕЧОВІ

2. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНІ (управомочена особа має права, об’єктом яких є дії боржника).

Залежно від об’єкта:

1. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ 2. МАЙНОВІ

1. РЕГУЛЯТИВНІ (виникають при позитивному розвитку взаємодії сторін і здійснюються у правомірних діях суб’єктів).

2. ОХОРОННІ (виникають лише внаслідок скоєння правопорушення; спрямоване на охорону прав потерпілої сторони).

КОРПОРАТИВНІ ПРАВОВІДНОСИНИ (виникають на підставі участі суб’єктів в організаційно-правових утвореннях – т.зв.корпораціях, що володіють ознаками юридичних осіб.

ПЕРЕВАЖНІ ПРАВОВІДНОСИНИ (мають своїм елементом переважні права, що виходять за межі принципу рівності суб’єктів циві-льних правовідносин.

Елементи цивільних правовідносин

Цивільні правовідносини можуть існувати лише за наявності певних елементів: 4 - суб’єктів правовідносин (осіб, які беруть участь у них);

- об’єктів (немайнові або майнові блага, з приводу яких виникає зв'язок між суб’єктами);

- зміст (суб’єктивні цивільні права та суб’єктивні цивільні обов’язки суб’єктів);

- юридичні факти (підстави виникнення правовідносин).

УЧАСНИКАМИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН є фізичні та юри-дичні особи а також держава Україна, АРК, територіальні громади, іноземні держави За загальним правилом виділяють управо-мочену та зобов’язану Майновими ОБ’ЄКТАМИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН є речі, гроші, цінні папери, а також майнові права. Об’єктом також можуть виступати результати людської діяльності – роботи, послуги. Серед немайнових об’єктів цп виділяють: результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформацію та особисті немайнові блага.

СУБ’ЄКТИВНЕ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО – міра дозволеної поведінки, що належить учаснику цивільних правовідносин. Складається з 3-х право-мочностей:

- особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд;

- право вимагати від зобов’язаних осіб відповідних дій;

- право на захист в разі порушення.

СУБ’ЄКТИВНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК – міра належної пове-дінки зобов’язаного учасника цивільного правовідношення, яка може полягати в необхідності здійснення дій активного (виконання роботи, надання послуг, передача речі) або пасивного характеру (зобов’язана сторона повинна не виконувати дії, що суперечать інтересам іншої сторони).