24. Акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Акціонерне товариство — це підприємницьке товариство, що має статутний фонд поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями лише майном товариства.

Згідно з ЦК та ЗУ «Про господарські товариства» акціонерні товариства є одним із видів господарських товариств. Особа може мати акції кількох АТ, тобто бути акціонером і мати відповідно корпоративні . права не одного лише товариства.

АТ випускає акції та залучає значний капітал, який вкладається численними інвесторами. Головною особливістю АТ є поділ його статутного капіталу на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акції є цінними паперами, кожен з яких надає її власнику (акціонеру) рівний обсяг прав (корпоративних), але від кількості акцій (пакета акцій), що належать акціонеру, залежить і обсяг його прав. Відносини між АТ й акціонерами носять корпоративний характер, відносини між акціонерами відсутні, адже жоден з них не має ані прав, ані обов’язків по відношенню один до одного.

АТ як юридичній особі властива самостійна майнова відповідальність. АТ не відповідає за зобов’язаннями акціонерів, а акціонери не відповідають за зобов’язаннями АТ. Акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій.

Деякі АТ мають особливості свого статусу. Це приватні та публічні АТ; державні та національні АТ; АТ, створені у процесі приватизації державних підприємств; АТ,яке має одного акціонера. Існує два типи АТ: публічні та приватні. Відмінності між цими типами стосуються: 1) кількісного складу акціонерів; 2) розміщення акцій; 3) порядку їх обігу. Закриті та відкриті АТ і будуть існувати до їх перетворення на приватні та публічні відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про акціонерні товариства» — протягом двох років з дня набрання ним чинності. До цього часу створюватимуться гільки приватні та публічні АТ.

АТ має своє найменування, що має відповідати вимогам ст. 90 та ч. З ст. 152 ЦК, а також ч. 4 ст. З ЗУ «Про акціонерні товариства», згідно з якими повне найменування АТ українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) й організаційно-правову форму (акціонерне товариство). АТ може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами). АТ може мати фірмове найменування.

Місцезнаходженням АТ є адреса його виконавчого органу, який виступає від його імені (ст. 93 ЦК). Строк, на який створюється АГ, не обмежується, за виключенням прямої вказівки на це в його статуті (ч. З ст. З ЗУ «Про акціонерні товариства»). АТ може створюватися юридичними або фізичними особами. їх мінімальна кількість не обмежується. АТ може створюватися й однією особою, але нею не може бути підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (ч. 4 ст. 153 ЦК).

Правами акціонерів є права, що надаються їм акціями, юбто корпоративні права. Право на дивіденди обумовлюється деякими додатковими фактами — прибуткової діяльності АТ протягом року, тобто за умов наявності в АТ прибутку і прийняття загальними зборами рішення про розподіл частки цього прибутку серед акціонерів. Кожний акціонер — власник простих акцій товариства — має право вимагати здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах і голосував проти прийняття загальними зборами рішення.

Створення АТ відбувається у два етапи: до державної реєстрації АТі після неї. До державної реєстрації: засновники приймають рішення про створення АТ; укладають засновницький договір; проводять закрите (приватне) розміщення його акцій, проводять установчі збори; здійснюють державну реєстрацію АТ. Після державної реєстрації: ЛІ звітує перед Державною комісією цінних паперів фондового ринку (ДКЦПФР) про результати закритого (приватного) розміщення акцій зі здійсненням нею реєстрації звіту; АТ отримує свідоцтво про державну реєстрацію випуску акцій; засновникам видаються документи, що підтверджують право власності на акції; відбувається публічне розміщення акцій публічного АТ. «Засновницький» договір укладається між засновниками.

Ч. З ст. 153 ЦК, ст. 12 ЗУ «Про акціонерні товариства» містить норми про солідарну відповідальність засновників АТ. В АТ існують такі органи: вищий — загальні збори та виконавчий, який може бути як колегіальним, так і одноособовим. Якщо в АТ більше десяти акціонерів, у ньому створюється контрольний орган — наглядова рада. Існує внутрішній та зовнішній контроль за діяльністю органів АТ. Внутрішній контроль стосується діяльності органів управління і його здійснюють відповідні органи й учасники, а зовнішній — сторонні організації (державні органи).

Товариство з обмеженою відповідальністю — це засноване одним або декількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір котрих встановлюється статутом.

Статут товариства, крім відомостей, які повинні містити установчі документи інших господарських товариств, повинен містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад і компетенцію органів управління та порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Учасники товариства не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це організація з фіксованим складом учасників, тобто частки розподіляються у ньому серед відомого обмеженого кола осіб. Учасник такого товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або декільком його учасникам. Відчуження своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Слід зазначити, що ЦК допускає можливість звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за особистими боргами останнього лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Звернення стягнення на всю частку учасника у статутному капіталі товариства припиняє його участь у товаристві.

Товариство з додатковою відповідальністю — це товариство, засноване однією чи декількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір котрих визначений статутом.

Учасники такого товариства солідарно несуть к додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.

У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом (ч. 4 ст. 151 ЦК).