5. Основні показники і види безробіття.

В умовах ринкової економіки протилежним до зайнятості населення є безробіття, яке виникає внаслідок функціонування господарського механізму, породженого внутрішніми суперечностями ринку. В економічному розумінні безробіття віддзеркалює невідповідність на ринку праці між відносно великою пропозицією робочої сили і попитом на неї.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві , за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу , яку вони здатні виконувати , що обумовлено переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності працюючого населення, однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні , що в усьому світі докладають зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці — це осо­би у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в дер­жавній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умо­вам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до робо­ти протягом наступних двох тижнів. До безробітних також належать особи, які навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Згідно українського законодавства безробітними визначаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Відмін­ності в означених визначеннях безробіття обумовлює той факт, що в Україні офіційна система обліку безробіття занижує його реальні по­казники, так як значна частина осіб не віднесена до складу безробітних бо вони з якихось певних причин не зареєстровані в службі зайнятості.

Основними причинами безробіття можуть бути:

— нестача сукупного ефективного попиту;

— негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з подальшою інфляцією;

— недостатня мобільність робочої сили;

— структурні зрушення в економіці;

— дискримінація на ринку праці жінок, молоді та національної меншості;

— демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

— сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки

Безробіття має дві сторони соціальну і економічну. Соціальна сутність безробіття полягає в тому, що людина не може задовольнити свою природню потребу працювати, а церез потребу в праці ми задовольняємо свої потреби. Економічна сутність бузробіття полягає в тому , що через безробіття відбуваються значні втрати в суспільстві ВНП.

Співвідношення між рівнем безробіття і відставанням ВНП математично описав американський дослідник Артур Оукен. Згідно з його теорією (законом) перевищення на 1 % фактичного рівня безробіття, над природним рівнем, призводить до відставання обсягу ВНП на 2,5 %.

Статус безробітного визначено Законом України "Про зайнятість населення". Він містить основні (статутні) права й обов'язки та їх гарантії.

Допомога з безробіття виплачується державою згідно Закону Украни «Про загальнодержавне соціальне страхування на випадок безробіття» за таких умов:

— право на допомогу мають усі громадяни зі статусом безробітного, які не володіють іншими доходами, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати;

— допомога виплачується, починаючи з 8-го дня після реєстрації, до працевлаштування громадянина, але не більше 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед-пенсійного віку — до 720 календарних днів. Громадянам, що вперше шукають роботу, та громадянам, що бажають відновити трудову діяльність після шестимісячної перерви, допомога виплачується не більше 180 календарних днів.

Розмір допомоги залежить від категорії безробітного: 1. Для осіб, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, Закон надає особливі гарантії й вищий розмір допомоги, а саме: гарантується право на одержання допомоги з безробіття в розмірі 100 % середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів; 75 % — протягом 90 календарних днів і 50 % — протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

2. Для громадян, зареєстрованих на загальних підставах, гарантії й допомога з безробіття виплачується у таких розмірах: не менше 50 % середньої заробітної плати за попереднім місцем праці, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів; не нижче встановленого законодавством розміру.

Основними видами безробіття є структурне, фрикційне і циклічне.

Структурне безробіття виникає внаслідок професійної невідпо­відності, географічної віддаленості місця роботи, недостатньої профе­сійної підготовки тощо. В ринкових умовах розвитку економіки струк­тура споживчого попиту швидко змінюється, а отже, змінюється попит на працівників. Певні професії і види робіт стають не потрібними і не знаходять попиту на ринку праці. Працівники, які не здатні швидко пристосуватись до технологічних змін, перекваліфікуватись на вико­нання інших робіт, змушені поповнювати лави безробітних. Таке без­робіття являється неминучим, так як неминучими є відповідні зміни в розвитку економічних процесів, засобів виробництва, технологій.

Фрикційне безробіття повязане з плинністю робочої сили і пере­ходом від одного виду діяльності до іншого. При цьому ініціатива звіль­нення іде від працівників, тобто обумовлюється особистішими наміра­ми зміни місця роботи. Отже, фрикційне безробіття вважається певним чином бажаним для працівників і неминучим в розвитку економіки.

Рівень структурного і фрикційного безробіття разом називають природним рівнем безробіття (це той його мінімальний рівень в суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю по­вної зайнятості). В розвинутих країнах природний рівень безробіття постійно зростає в міру зростання життєвого рівня населення і роз­ширення прав і свободи вибору кращого і більш вигідного місця робо­ти. Даний рівень в різних країнах тримається на рівні близько 3-7%.

Циклічне (або кон 'юнктурне) — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми розмірами, тривалістю і складом, що пов'язане з циклом ділової кон'юнктури. Воно викликане фактично відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. Найбільше від циклічного безробіття потерпають молодь. жінки, люди похилого віку.

Ще можна назвати сезонне безробіття, яке викликане тимчасовим характером виконання тих чи інших робіт, функціонуванням підпри­ємств та галузей. Таке безробіття найчастіше спостерігається в сільсько­му господарстві, в будівництві, в галузях переробної промисловості Конверсійне безробіття спричинюється скороченням чисель­ності армії та зайнятих у галузях оборонної промисловості.

Досить поширеним в нашій країні і, певним чином небезпечним, є приховане безробіття. Приховане безробіття проявляється тоді, коли певна частина працівників стає непотрібною у зв’язку із спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально бути зайнятими.

На підприємствах і в організаціях приховане безробіття перебу­ває у формах:

• надлишкової чисельності працівників, які одержують повну за­робітну плату, але особливої користі своєю участю не приносять;

• утримання осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують при цьому неповну заробітну плату, хотіли б працювати повний час, але з причин скорочення виробництва не мають такої можливості;

• надання певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати;

• наявність цілоденних і внутрішньозмінних простоїв з організа­ційно-технічних причин (невиконання договірних зобов'язань, порушення газо-, водопостачання тощо).

Для правильної характеристики такого важливого соціально-економічного явища як безробіття, для вибору найефективніших методів управління ним важливе значення має його адекватне оцінювання. Оскільки дане явище дуже складне й багатоаспектне, то й характеризувати його потрібно з різних сторін і різноманітними показниками.

Основні показники названих соціально-економічних явищ можна поділити на дві групи:

1) абсолютні, які відображають розміри, обсяг економічної активності населення, зайнятості й безробіття, відображаючи чисельність безробітних;

2) відносні, які показують рівень поширеності в суспільстві безробіття, відображаючи частку безробітних відносно економічно активної частини населення. Обидві групи показників можуть розраховуватися для усього населення країни, для певних його територій (областей, міст, районів), для певних груп населення за різними ознаками (статтю, місцем проживання, віковими групами, рівнем освіти і т. ін.).

Рівень безробіття ( ) — це відносний показник безробіття, який показує його поширеність серед економічно активного населення. Він розраховується як відношення чисельності безробітного населення ( ) до чисельності економічно активного населення ( ):

(5.1)