17. Сутність, характеристика і розрахунок норми виробітку і норми обслуговування.

Норма виробітку являє собою мінімальну кількість одиниць продукції чи роботи (встановлену методом технічного нормування), яку повинен ви­робити, виконати робітник за одиницю часу (як правило, зміну) у певних організаційно-технічних умовах.

Зазвичай встановлюють змінні норми виробітку або для одного робітника, або для бригади робітників. Як мінімальне завдання норма праці повинна бути виконана кожним робітником.

Для встановлення норми виробітку використовують норму часу.

(17.1)

де Т_зм — тривалість робочого часу (тривалість зміни, доби), год; Н_чс — норма часу, хвилин на одиницю продукції. Має місце зворотний зв'язок між нормою часу та нормою виробітку:

(17.2)

Внаслідок наявності цього зв'язку процент перевиконання норми виробітку (а) відрізнятиметься від процента зниження норми часу (в) на цю ж роботу (аналогічно процентам динаміки продуктивності праці та трудомісткості продукції):

(17.3)

(17.4)

При розрахунках норми виробітку на конкретні види робіт у тих чи інших організаційно-технічних умовах виходять з того, що її рівень прямо залежить від тривалості корисного часу за зміну та обернено залежить від тривалості витрат основного (t_oc) й допоміжного (t_доп) часу на одиницю продукції (або від тривалості оперативного часу (t_on) на одиницю продукції).

Для ручних, машинно-ручних та машинних робіт норма виробітку встановлюється за формулами:

(17.5)

(17.6)

У практиці вітчизняного технічного нормування праці норми виробітку визначаються як вихідне мінімальне завдання, яке кожний з робітників може виконувати на 100% або перевиконувати відповідно до своїх психофізіологічних особливостей за рахунок підвищення інтенсивності праці.

Об'єктом нормування праці в бригадах є колективний трудовий процес. Витрати праці в бригаді залежать від ефективного поділу та кооперування праці, системи обслуговування робочих місць, режиму праці та відпочинку.

Наявність тільки таких найпростіших норм, як норма часу та норма виробітку, не вирішує проблеми встановлення міри праці у багатьох різних випадках техніко-організаційних відмінностей виробництва. Так, у більшості машинних, автоматизованих та апа­ратних процесів має місце паралельна праця робітника і машини. Це сприяє впровадженню так званого багатоапаратного, багатоверстатного обслуговування, тобто організаційного об'єднання в одне велике робоче місце виробничої зони з однаковим чи подібним технологічним устаткуванням, машинами, верстатами, яка закріплюється за одним виконавцем.

Нормою обслуговування називають кількість одиниць устаткування (кількість робочих місць або площу, погонну довжину виробничих об'єктів), що підлягає обслуговуванню одним робітником (чи групою робітників) протягом зміни.

Методика встановлення норм обслуговування в одиничному та малосерійному виробництві має деякі відмінності. Вони полягають у тому, що кількість машин, яку має обслуговувати робітник, встановлюють більш узагальнено — виходячи з коефіцієнта зайнятості робітника за зміну на кожній з операцій К_{з оп:}

(17.7)

де Т_зi, — тривалість зайнятості робітника на і операції, хв;

Т_оп — тривалість оперативного часу за зміну, хв.

Тобто цей коефіцієнт по кожній з операцій враховується з відношення часу зайнятості робітника до оперативного часу. Його можна встановити також і на засадах оцінки завантаження машин протягом зміни.

Потрібно виконання ще й такої умови: кількість різних типів машин, які повинен обслуговувати робітник протягом зміни (m), повинна бути такою, щоб сума коефіцієнтів зайнятості робітника не перевищувала 1.

Норматив чисельності — це число робітників певного професійного та кваліфікаційного складу, необхідне для виконання конкретних робіт чи обслуговування конкретного устаткування. Виходячи з особливостей техніки, технології та організації виробництва і праці норматив чисельності може бути встановлений:

• методом розстановки по робочих місцях (тобто дослідно-статистичним методом);

• методом аналітичних розрахунків за матеріалами безпосередніх спостережень за завантаженням робітників протягом зміни; такий норматив називається нормою змінного штату.

Норма змінного штату— це мінімально необхідна чисельність робітників відповідної кваліфікації для обслуговування окремих стадій виробничого процесу або виробничого процесу в цілому протягом робочої зміни:

(17.8)

де Т_оп — сумарна тривалість часу оперативної роботи за одну зміну (в розрахунку на всіх робітників);

ΣТ_% — тривалість усіх інших витрат робочого часу (у процентах до витрат робочого часу);

Т_пер — тривалість регламентованих перерв на одного робітника протягом зміни.