16. Сутність, характеристика і розрахунок норми часу і норми чисельності.

Значення нормування зростає у зв’язку з необхідністю виживання підприємства (організації) в умовах ринку, коли завищення обсягів робіт, витрат на робочу силу, і, зрештою, ціни продукції просто недопустиме.

Первинними та найбільш поширеними серед норм праці є норми часу та норми виробітку. Норма часу — основний показник витрат робочого часу, а всі інші — похідні від неї.

Норма часу являє собою максимально допустимі витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-хвилинах) на вироблення одиниці продукції ро­бітником (бригадою робітників) при найбільш повному викори­станні устаткування за певних організаційно-технічних умов.

Норма часу (Н_чс) складається з витрат часу на основну роботу (Т_осн), допоміжну роботу (Т_доп), обслуговування робочого місця (Т_о6с), підготовчо-завершальну роботу (Т_пз), відпочинок (Т_вп) та на приватні потреби (Т_птр):

Н_чс = Т_осн + Т_дп + Т_обс + Т_пз + Т_вп + Т_птр год (хв). (16.1)

Цю формулу застосовують тоді, коли одиниця обсягу робіт, одиниця продукції виготовляється протягом цілої зміни. Але більш поширеною є інша ситуація: коли за зміну виготовляють певну кількість одиниць продукції чи роботи (т штук).

Тоді виникає необхідність у нормуванні витрат часу безпосередньо на виготовлення окремої одиниці, тобто встановлення тривалості так званого штучного часу.

Під штучним часом розуміють час, необхідний на виготовлення лише однієї одиниці продукції чи роботи за певних організаційно-технічних умов виробництва.

(16.2)

Проте, як показують матеріали фотографій робочого часу, витрати часу на підготовчо-завершальні роботи не пов'язані з кількістю виготовлених одиниць продукції, а залежать від особливостей робочого місця. Тому логічним буде відокремлення його від інших витрат.

Тому час, що нормується, при встановленні норми штучного часу складатиметься з:

• суто штучного часу на виготовлення одиниці продукції;

• підготовчо-завершального часу на всю зміну (який співвідноситься з одиницею продукції).

Виходячи з цього, норма штучного часу буде сумою:

(16.3)

де Т_п-з — витрати підготовчо-завершального часу у співвідношенні суми одиниць основного часу та допоміжного часу, тобто це відсоток від оперативного часу на підготовчо-заключну роботу, для подальшої обробки. Тому виникає необхідність установлення норми часу на партію.

(16.4)

де п — кількість одиниць, що становлять партію (шт.).

Норма часу в бригаді, де кожну операцію виконує один робітник, буде такою:

(16.5)

де Н_опі — норма часу на i-ту операцію;

n — кількість операцій, закріплених за бригадою. У випадках, коли до виконання операцій залучено декілька робітників, норма часу в бригаді становитиме:

(16.6)

де Н_ч — норма чисельності робітників, залучених до виконання і операції.

Норматив чисельності — це число робітників певного професійного та кваліфікаційного складу, необхідне для виконання конкретних робіт чи обслуговування конкретного устаткування. Виходячи з особливостей техніки, технології та організації виробництва і праці норматив чисельності може бути встановлений:

• методом розстановки по робочих місцях (тобто дослідно-статистичним методом);

• методом аналітичних розрахунків за матеріалами безпосередніх спостережень за завантаженням робітників протягом зміни; такий норматив називається нормою змінного штату.

Норма змінного штату— це мінімально необхідна чисельність робітників відповідної кваліфікації для обслуговування окремих стадій виробничого процесу або виробничого процесу в цілому протягом робочої зміни:

(16.7)

де Т_оп — сумарна тривалість часу оперативної роботи за одну зміну (в розрахунку на всіх робітників);

ΣТ_% — тривалість усіх інших витрат робочого часу (у процентах до витрат робочого часу);

Т_пер — тривалість регламентованих перерв на одного робітника протягом зміни.