10. Державне регулювання організаційно-економічних відносин на підприємстві.

Організаційно-економічні відносини — це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб'єктами і органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодав чої і виконавчої влади), які пов'язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств.

Суб'єктами цих відносин є: робоча сила (наймані працівники), підприємства, організації, установи (роботодавці), професійні спілки і держава.

На рівні держави трудові, організаційно-економічні відносини регулює Кодекс законів про працю України (КЗпП). Цей Кодекс регулює, в першу чергу, зміст, виникнення і припинення трудових відносин, права і обов'язки сторін трудової угоди, винагороди, відпустки і звільнення, прийняття на роботу, працю жінок і неповнолітніх, вирішення трудових спорів. Рішення Кодексу застосовуються в усіх випадках трудових відносин, якщо конкретні нормативи не передбачають іншого.

Кодексом законів про працю установлено, що нормативний час роботи, крім випадків, передбачених окремими правилами, не може перевищувати 8 годин на добу і 42 годин на тиждень. Час роботи неповнолітніх (15—18 років) скорочено. Понаднормована праця повинна винагороджуватися додатково. Після року праці робітникові належить відпустка (від 18 до 26 робочих днів залежно від стажу роботи і займаної посади). Нормативи доповненого КЗпП виключають з відпустки вільні суботи, що означає продовження на кілька днів оплачуваної відпустки. Значна роль у Кодексі відводиться охороні праці, основною метою якої є запобігання загрозам для життя і здоров'я працівника, які можуть виникнути під час виконання роботи.

Це стосується, насамперед, безпеки і гігієни праці, особливої охорони праці жінок і неповнолітніх, нагляду за умовами праці (інспекція праці). Створення безпечних і гігієнічних умов праці є обов'язком роботодавця. Заборонено використовувати працю жінок (вагітних і таких, що мають дитину до 3 років) та неповнолітніх у нічний час, в особливо шкідливих умовах та понаднормово. Жінки мають право на материнські відпустки (від 16 до 28 тижнів) та по догляду за дитиною (до 3 років), а неповнолітні — на скорочений робочий день. Нагляд за охороною праці здійснює Державна інспекція праці, створена на підставі закону від 6 березня 1989 р. її завданням є контроль за дотриманням на підприємстві трудового законодавства. Кодексом визначено страхові виплати, які здійснюються у випадку хвороби чи материнства, у вигляді оплати лікарняних, компенсаційної допомоги, післяродової, по догляду за дитиною, за опіку над хворим чи поховальної допомоги. Ці види допомоги виплачує Підприємство соціального страхування з внесків роботодавців, однак роботодавець оплачує лікарняні листи окремих працівників до 35 днів у рік. ПСС виплачує також пенсії — за вислугу років, за старістю та інвалідністю.

На рівні підприємства трудові відносини регулюються трудовим договором, тобто угодою між працівником і власником (або уповноваженим ним органом чи особою).

Трудовим договором передбачені зобов'язання сторін: працівника — виконувати ту роботу, яку визначено цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку; власника (або уповноваженого ним органу чи особи) — виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, які є необхідними для виконання роботи і передбачені законодавством про працю, колективним договором.

Трудовий договір може бути:

— безстроковим, що укладається на невизначений строк;

— на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

— таким, що укладається на час виконання певної роботи. Укладення трудового договору оформлюється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Форма наказу про зарахування на роботу (форма № П-1) затверджена наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 09.10.1995 р. № 253. На підставі підписаного наказу (розпорядження) про прийом на роботу відділом кадрів заповнюється "Особова картка" (форма № П-2), робиться відповідний запис у трудовій книжці, а бухгалтерією відкривається особовий рахунок.

На кожному підприємстві ведеться Книга наказів (розпоряджень) про прийом, переведення і звільнення з роботи працівників, які працюють за трудовим договором. Книга має бути прошита, пронумерована, скріплена печаткою і підписом керівника.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Бланк трудової книжки і вкладиша до неї затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників". Трудові книжки заводяться на всіх працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки особи, які працевлаштовуються вперше. Заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше ніж через тиждень з дня прийняття на роботу.

Наказ про прийняття на роботу (форма № П-1) застосовується для обліку прийнятих на роботу, заповнюється у відділі кадрів на всіх працівників. Підписаний керівником підприємства (організації) наказ оголошується працівнику під розписку. На підставі підписаного наказу про прийняття на роботу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку форма № П-2 "Особова картка", робить відповідні записи у трудовій книжці; бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи аналогічний йому документ.

Наказ (розпорядження) про надання відпустки (форма № П-6) застосовується для оформлення щорічної та інших видів відпусток, що надається працівникам відповідно до чинних законодавчих актів і положень, колективних договорів, контрактів та графіків відпусток. Наказ заповнюється у двох примірниках — один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. На підставі наказу про надання відпусток відділ кадрів робить відмітки в особовій картці форма № П-2 працівника (форма затверджена наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 р. № 277), а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку. При наданні відпустки без оплати поруч зі зазначенням кількості днів відпустки зазначається "без оплати".

Наказ про припинення трудового договору (контракту) (форма №П-8) застосовується при звільненні працівників, заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників, за винятком тих, які звільняються вищестоящим органом. Один лишається у відділі кадрів, другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації). На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія розраховується з працівником.

Форми № П-12 та № П-13 застосовуються для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, для контролю за дотриманням ними встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці.

Табель обліку використання робочого часу (форма № П-14) призначається тільки для обліку використання робочого часу працівників з твердим місячним окладом чи ставкою. Облік часу понаднормових робіт здійснюється на основі списків осіб, що працювали понаднормово (форма № П-15).

Облік часу простоїв здійснюється на підставі листків обліку простоїв (форма № П-16). Листки обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовуються для запису в табель.

На підприємстві слід також вести документацію з обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок, а саме Книгу обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. Обидві форми затверджені наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 р. № 277.

До Книги обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них вносяться всі операції, пов'язані з одержанням і витрачанням бланків трудових книжок і вкладишів до них із зазначенням серії та номера кожного бланка. Книга ведеться бухгалтерією підприємства.