2. Етіотропна терапія: суть та різновиди. Протимікробна, пребіотико-, пробіотико- і антидототерапія.

Суть єтіотропноїтерапії ( аеtiotropus : від грецького - аеtiа- причина та tropus - повернення, подіяти на причину ) полягає в застосуванні засобів, які діють на причину хвороби. Вона застосовується у тих випадках коли етіологічний фактор знаходиться в організмі і діє на нього. До етіотропної терапії можна віднести : застосування протимікробнихпрепаратів ( антибіотиків, сульфаніламідних, нітрофуранових та інших хіміотерапевтичних засобів ), спецефічнихгіперімунних сироваток, антитоксинів, імуноглобулінів, бактеріофагів, пробіотиків, антидотів, радикальні операції для видалення сторонніх тіл, пухлин то що , операції при зміщенні органів.

Окрім біотичних факторів і токсинів, в етіології внутрішніх хвороб тварин часто вирішальне значення мають порушення умов утримання та експлуатації тварин. Це так звані абіотичні фактори. В одних випадках вони є основною причиною хвороби в інших вони виступають в ролі чинників, які спричиняють зниження резистентності організму, на фоні чого біотичні фактори проявляють свою патогенну дію.Усунення абіотичних факторів також відносять до етіотропної терапії.

Протимікробні препарати. Нині застосовують протимікробні препарати - які впливаючи на структурні елементи бактеріальних клітин спричиняють їх загибель - тобто володіють бактеріальною дією, або ж препарати які сповільнюють ріст бактеріальних клітин, їх розвиток і токсиноутворення - тобто володіють бактеріостатичною дією.

Крім такого розділення антимікробні препарати поділяють також на:

-дезінтоксикуючі- для знищення патогенних бактерій у зовнішньому середовищі;

-антисептики - для знезараження поверхні ран, операційного поля, рук хірурга та інструментів;

-хіміотерапевтики - для звільнення організму від патогенних бактерій. Саме хіміотерапевтики використовують в якості етіотропної терапії при внутрішніх хворобах тварин.

Хіміотерапевтичні засоби поділяютьза хімічною характеристикою на : антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани, лікарські барвники( брильянтовий зелений, генціанвіолет, метиленова синь, етокридину лактат), препарати миш’яку (натрію арсенат, натрію чи калію арсеніт, осарсол), органічні фарби ( азидин, бігумоль, гемоспоридин, імізол, наганін, піроплазмін).

Специфічна терапія - це застосування біологічних засобів для лікування інфекційних хвороб.До етіотропних засобів специфічної терапії належать гіперімуннісироватки крові ісироватки тварин реконвалісцентів, спеціфічні імуноглобуліни, Моноклональні антитіла, бактеріофаги.

Фаготерапія- (грец. phagos - поїдати, ковтати і therapeia лікування)

Лікуваня бактеріофагами - спецефічними субмікроскопічними агентами, здатними розчиняти (лізувати) мікробні клітини.Бактеріофаг фіксується на поверхні мікроба, потім головка фага проникає всередину клітини, її вміст потрапляє в бактерію, де проходить репродукція фага. Застосовують для лікування ешеріхіозу телят і поросят, сальмонельозу телят, пулорозу курчат.

Інтерферонотерапія . Інтерферон - низько молекулярні глікопротеіди, які активні проти широкого кола РНК - і ДНК - вмісних вірусів у період їх репродукції. Інтерферони в організмі обумовлюють припинення розмноження вірусів та діють імуностимулюючи, активують макрофаги - кілери, гальмують ріст пухлинних клітин.

Антидототерапія ( від грец. Antidoton - протиотрута) - застосування препаратів, які протидіють впливу отрут або токсинів (toxon - отрута).Специфічніантидотні засоби здатні інактивувати отрути шляхом прямої фізичної або хімічної дії ), або відновлювати порушені отрутами функції організму, тобто усувати наслідки дії отрути на біологічні субстрати ( антидоти функціональної дії).До антидотів прямої дії відносять Адсорбенти - які фіксують на своїй поверхні отруту і зменшують її концентрацію у хімусі, тобто вони проявляють фізичний антагонізм. До таких адсорбентів входять активоване вугілля, ентеросорбент, фітосорбент, енрогель, сорбекс, енвет, аеросил, ентеросил та ін.Виражену специфічність мають антидоти, які вступають у хімічну реакцію з отрутою і переводять її у нешкідливі форми або утворюють з ними нетоксичні сполуки.При цьому зменшується дисоціація отруйної речовини, втрачається її активність. Кислоти нейтралізують луги і навпаки. Формалін зв’язує аміак при отруєнні сечовиною з утворенням малодисоційованої неактивної сполуки . Калію перманганат і перекис водню окислюють у травному каналі ціаніди. Після всмоктування отрути в кров або зв’язуванні її з тканинними субстратами, застосовують антидоти прямої або функціональної дії.До антидотів прямої дії відносять тіосульфат Nа, який при отруєнні ціанідами перетворює синильну кислоту у неотруйну роданисту.Унітіол взаємодіє своїми вільними сульфітними групами з тіоловимиотрутами( миш’яком, ртуттю, кадмієм, свинцем, міддю), утворює з ними міцні комплекси і виводить їх з організму.Функціональні антидоти не проявляють прямої дії на отруту, а впливають на біологічні структури організму, стимулюючи або пригнічуючи їх активність, проявляючи конкурентний антагонізм при взаємодії отрути і антидоту з одними й тими ж рецепторами клітини, зменшують кількість рецепторів, здатних реагувати з отрутою.До антидотів функціональної дії відносять СаСl або Саглюконат при отруєнні NаСl. Атропіну сульфат при отруєнні фосфорорганічними сполуками (ФОС) своїми сполуками блокує холінорецептори внутрішніх органів, на які діє ацетілхолін , внаслідок чого гальмується його медіаторна функція. (При отруєнні ФОС пригнічується активність холінестерази і тому втрачається здатність гідролізуватиацетілхолін, що нагромаджується у тканинах).Інший антидот - дипіроксим - руйнує хімічний зв’язок між отрутою і холінестеразою, утворює з отрутою нетоксичну сполуку і в результаті цього відновлює функцію ферменту (реактиватор ферменту).При отруенніNаСl порушується співвідношення між одновалентними (К+; Nа+; і двовалентними Са++ і Мg++) іонами . настає збудженя нервової системи, тому як антидот застосовують сполуки кальцію.

Пробіотикотерапія.Порушення травлення та без системне застосування антибактеріальних препаратів і хімічних добавок сприяють розвитку дисбактеріозу (dys - порушення, bakteriosis - мікробний пейзаж). Дисбактеріоз характеризується змінами кількісного і видового складу мікрофлори ШК каналу: чисельність облігатнихвидів мікроорганізмів ( біфідо-, молочнокислих бактерій ) зменшується, а питоме співвідношення бактерій групи кишкової палички, протея, стафіло - й ентерококів, грибів перевищує у тисячі разів показники здорових тварин.

Дисбактеріоз спричиняє збільшення кількості токсичних продуктів у кишечнику, розлади пристінкового травлення, порушує всмоктування поживних і біологічно активних речовин та посилює патогенний вплив на організм хворої тварини.При дисбактеріозі змінюється місце локалізації окремих мікроорганізмів - гнильні , Г- заселяють не тільки товстий, а й тонкий кишечник , а інколи навіть і сичуг.В зв’язку з цим виникла необхідність виготовлення пробіотичних препаратів.

Пробіотики - це біологічні препарати , які є стабільними культурами симбіонтнихмікроорганізмів, тобто представниками нормальної мікрофлори кишечнику, або ж представниками екзогенної мікрофлори - антагоністівпатогенних мікроорганізмів. До складу пробіотиків можуть також входити продукти ферментації кориснихмікроорганізмів, індуктори інтерферону.Для конструювання ефективних пробіотиків використовують декілька штамів лакто- і біфідобактерії, виділених від того виду тварин, для якого вони призначаються.Ці штами мають високу кислотоутворюючу активність, виразні антибактеріальні, адгезивні, імуномодулюючі властивості, вони стійкі до антибіотиків, які застосовуються для лікування хворих тварин.Механізм дії пробіотиків різнобічний. Симбіонтнімікроорганізми виробляють спирти, перекис водню, молочну, оцтову та інші органічні кислоти, ферменти, синтезують лізоцим і антибіотики широкого спектра дії ( лактолін, ацидофілін, лактоцид, бактеріоцин, коліцин), які затримують розвиток патогенних мікроорганізмів.Найбільш виражена антогоністична активність в ацидофільних бактерій, біфідобактерій, молочнокислого стрептокока, Bac. Subtilis, Bac. cereus . Ці мікроорганізми синтезують також метоболіти, які мають антитоксичну дію і беруть участь у детоксикації ендо - і екзогенних речовин.Симбіонтні мікроорганізми покривають слизову оболонку кишечнику товстим шаром; захищаючи її від проникнення патогенних мікроорганізмів, вони активізують ферменти слини, підшлункової залози, шлунку і кишечнику і тим самим проявляючи згубну дію на патогеннімікроорганізми. Вони підвищують загальну неспецифічну Резистентність організму, беручи активну участь в обмінних процесах, білковому харчуванні організму господаря.Пробіотики синтезують ряд біологічно активних речовин: вітамінів, органічних кислот, спиртів, ліпідів.