2. Правила, види і методи терапії.

Загальна терапія вивчає правила, яких необхідно дотримуватись при наданні лікувальної допомоги, види та методи терапії, способи введення лікарських речовин, терапевтичну техніку.Лікування тварин при внутрішніх хворобах тварин, буде результативним тільки тоді, коли воно цілеспрямоване і науково обґрунтоване. Основна мета лікування досягти повного одужання тварин, відновлення їх продуктивності та отримання повноцінної продукції. Основні принципи ветеринарної терапії -(у новому підручнику правила) профілактичний, фізіологічний, комплексний, активний та економічної доцільності.

Основні правила терапії.

1. Єдність організму і зовнішнього середовища.

2. Цільність організму.

3. Індивідуальність.

4. Фізіологічність.

5. Комплексність.

6. Проведення лікування на ранніх стадіях хвороби, що відповідає активному принципові.

Єдність організму і зовнішнього середовища.Ще І.М. Сєченов писав, що існування організму без зовнішнього середовища, яке підтримує його життєздатність, неможливе, тому в наукове поняття визначення організму має включитися навколишнє середовище, що діє на нього. Зміна умов існування впливає на реактивність організму, стан обміну речовин, перебіг захворювань і тому їх необхідно враховувати при лікуванні тварин. Розуміння єдності організму і зовнішнього середовища є особливо важливе при вивченні ендемічних (ензоотичних) хвороб, які виникають в окремих біогеохімічних зонах, оскільки хімічний склад організму знаходиться у тісному зв’язку з основним джерелом його живлення - рослинами, а склад останніх залежить від складу ґрунтів, ґрунтових вод, атмосфери.Як сказав Вернадський В.І. «Життя не є зовнішнім випадковим явищем на землі. Воно найтіснішим чином зв’язане з будовою земної кори, входить в її механізм, і в цьому механізмі виконує важливі функції, без яких воно не могло б існувати».Годівля, утримання тварин та їх експлуатація - це фактори зовнішнього середовища, які необхідно враховувати при лікуванні тварин, щоб лікування було результативним і ефективним.

Цілісність організму. Цілісність організму вказує на те, що лікування внутрішніх хвороб тварин необхідно проводити з урахуванням того, що при будь-якому захворюванні відбувається ураження не тільки окремих органів чи тканин, а в патологічний процес певною мірою втягуються інші органи і системи. Так при диспепсії --- зневоднення організму--- згущення крові--- порушення функції серцево-судинної системи ---інтоксикація, яка супроводжує більшість запальних процесів, призводить до ураження печінки, нирок, серцевого м’яза --порушується сечовиділення--- порушується робота серця і т. д. При запаленні легень--- зменшується зовнішній і внутрішній газообмін, що негативно впливає на функцію ССС, органів травлення, нирок, обмін речовин.

Індивідуальність організму.Індивідуальність організму вказує на те ,що перебіг хвороби залежить від індивідуальності реактивності тварини, стану її нервової, ендокринної та інших систем, патогенності збудника, тому це повинно позначитися і на методиці лікування, тобто вимагає індивідуального підходу до лікування тварин.Такого висновку прийшов ще в ХІХ столітті видатний терапевт Мудров І.М. , який проголосив “Я маю намір подати вам нову істину, якій багато хто не повірить і яку, можливо не всі зрозуміють. Терапія полягає не в лікуванні причини її. Терапія полягає в лікуванні самого хворого “. Ми з вами знаємо, що відомий вислів відомого вченого Боткіна С.П. , який став девізом для багатьох лікарів “ Лікувати хворого, але не хворобу.» але коли хворі тварини знаходяться в однакових умовах утримання, годівлі та коли хвороба обумовлена одним і тим самим етіологічним фактором індивідуальна терапія не повинна суперечити груповій, яка в таких випадках знайшла широке застосування. Частіше застосовують груповий метод при використанні фізіотерапії, замінної терапії( вітаміни, мінерали). Обґрунтовані поєднання групової та індивідуальної терапії дозволяють значно підвищити лікувальний ефект та

збереженість тварин.

Фізіологічність терапії. Фізіологічність терапії передбачає розробку плану і проведення лікування по основі глибокого знання фізіологічних процесів. Лікування в кожному конкретному випадку проводять з урахуванням фізіології кожної системи чи органа. Наприклад, при лікуванні хворих з запаленням шлунку чи кишечнику призначають дієту і ліки, виходячи з функції слизових оболонок ( виділення шлункового, панкреатичного, кишкового соку), виділення жовчі, перистальтики, перетравлення, всмоктувальної здібності.Лікування хворих з запаленням в органах системи дихання проводять цілеспрямовано, добиваючись відновлення прохідності бронхів, звільнення альвеол, легень від ексудату, нормалізації газового обміну.Фізіологічність терапії полягає в тому, щоб усі засоби, які призначаються, та заходи, які проводяться, стимулювали захисні механізми організму, здійснювали нейтралізацію ядовитих речовин, підвищували резистентність до інфекції (фагоцитоз, клітинний і гуморальний імунітет, підсилення і нормалізацію секреторних, ферментативних, дихальних, гормональних функцій).

Комплексність.Терапія має бути комплексною, тобто спрямованою на створення сприятливих умов для хворої тварини (догляд, годівля, утримання), виявлення і ліквідацію причини, використання засобів, які б допомогли відновлювати порушені функції. Тільки з цієї умови можна досягти найкращих результатів у лікуванні.Наприклад, при лікуванні шлунково - кишкових хвороб молодняку досягти успіху лікар ветеринарної медицини може лише тоді, коли буде спрямовувати свої зусилля на створення оптимальних умов утримання, проведення дієтотерапії, застосування антимікробних засобів та препаратів, які відновлюють моторну, секреторну, і всмоктувальну функцію органів травлення, водно - електролітний обмін, підвищують неспецифічну резистентність, стимулюють імунну систему, поліпшують функцію серця та нирок, адсорбують виводять токсини. Такий комплексний підхід до лікування завжди враховує механізм розвитку хвороби і тому він є найбільш ефективним.

Активний принцип. Одне з основних правил, яким має керуватися ветеринарний спеціаліст - це проведення лікування в найбільш ранній період розвитку захворювання, коли ще не настали глибокі структурні зміни в окремих органах. Їм передує період прихованого періоду хвороби, що характеризується функціональними відхиленнями від норми, змінами гомеостазу, які можна виявити спеціальними методами, дослідженнями, у т.ч. визначенням у крові рівня вітамінів, макро- та мікро елементів, активності ферментів. Обґрунтоване застосування ранньої терапії дозволяє досягти високого ефекту при невеликих витратах.

Економічна доцільність.Економічна доцільність ветеринарної терапії виходить з того, що в кінцевому рахунку лікування хворих сільськогосподарських тварин повинно бути економічно виправдано, але в зв’язку з тим, що зараз поголів’я в сільськогосподарських підприємствах незначне і лікар ветеринарної медицини в більшості випадків має справу в приватному секторі, то він повинен прикласти всі зусилля щоб вилікувати тварину, використовуючи всі свої знання.

В медичній терапії основним принципом є гуманність. Цим принципом в ветеринарній медицині користуються при лікуванні собак, кішок інших кімнатних тварин та птиці.При лікуванні сільськогосподарських тварин необхідно визначити у кожному конкретному випадку доцільність лікування. Тобто лікувати тварину , чи зразу ж після постановки діагнозу вибракувати, вирішує ветеринарний лікар. Після економічного розрахунку у відповідності з розробленими і затвердженими настановами та рекомендаціями (вивчається в курсі ОВС) у ряді випадків при травматичному перикардиті, гнійно-некротичній пневмонії, цирозі печінки, емфіземі легень та інших хворобах з явно вираженими незворотними змінами в органах, комісійно вирішується питання про вибраковку. При цьому враховують прогноз, прямі затрати на корма, лікування, обслуговування та можливість тварини стати джерелом інфекції.

Профілактичність.Ще один принцип, якого потрібно дотримуватись - це профілактичність. Для групової профілактичної терапії використовують дієтичні корма, премікси, вітамінні препарати, м’ясо-кісткове, рибне борошно та ін.З цією ж метою використовують фізіотерапевтичні методи : УФ- опромінення, дозовані прогулянки, штучний обігрів, купання, моціон та ін. Такі методи дозволяють підвищити резистентність тварин до інфекційних та незаразних хвороб.