Тема 1. Хвороби дихальних шляхів

План

1. Класифікація хвороб системи дихання, їх поширення.

2. Риніт.

3. Ларингіт.

4. Хвороби трахеї та бронхів

1. Класифікація хвороб системи дихання, їх поширення.

Органи дихання здійснюють газообмін між організмом і зовнішнім середовищем, беруть участь у регулюванні водно-сольового обміну, спри­яють підтриманню постійної температури тіла і кислотно-основного балансу організму. До органів системи дихання відносять ніс. носову порожнину. частково глотку, гортань, трахею, бронхи, легені, плевру.

Хвороби органів дихання (респіраторні хвороби) широко розповсюд­жені серед тварин усіх видів і вікових груп. але частіше діагностуються у молодих, виснажених і старих тварин. Для цих хвороб характерна се­зонність - вони частіше виникають в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди року, але можуть діагностуватися протяг ом усього року. На про­мислових комплексах хвороби частіше зустрічаються при комплектації поголів'ям, завезеним з різних господарств.

Широке поширення хвороб органів дихання обумовлене зниженням природної резистентності тварин внаслідок порушення технології утри­мання (зокрема їх великої концентрації на обмежених площах, що сприяє повітряно-крапельному способу передачі інфекції), високою концентра­цією в повітрі приміщень мікроорганізмів, у тому числі умовно-патоген­них та патогенних.

При ураженні органів дихання змінюються функції серцево-судинної, травної, сечовидільної та інших систем, зменшується надходження повітря в легені, дифузія кисню у кров. що спричиняє порушення газообміну і розвиток задишки. Порушення легеневої вентиляції клінічно проявляється недостатністю трьох ступенів: 1 - задишка виникає лише при значному фізичному навантаженні; 2 - задишка виникає при незначному фізично­му навантаженні; 3 - задишка спостерігається постійно, навіть у спокійному стані.

При легеневій недостатності першого і другого ступенів можлива компенсація газообміну, тому дефіциту кисню у крові не спостерігаєть­ся. а при недостатності третього ступеня настає гіпоксія, тобто зни­жується насичення крові і тканин киснем, що проявляється сильно ви­раженою задишкою, ціанозом слизових оболонок, тахікардією і тахіпное.

У молодняку респіраторні хвороби перебігають більш тяжко і часто закінчуються летально. В однокопитих запалення легень характеризуєть­ся відносно швидким поширенням патологічного процесу, що обумовле­но особливостями морфологічної будови органа (велика альвеолярна поверхня, відсутній сегментарний поділ легені на частки, дещо гірше роз­винена міжальвеолярна сполучна тканина).

Хвороби органів дихання за локалізацією патологічного процесу поді­ляють на: а) хвороби верхніх дихальних шляхів; б) хвороби легень; в) хвороби плеври. Верхньощелепна та лобна пазухи анатомічне зв'язані з ди­хальною системою, тому їх хвороби також викладені у цьому розділі.

Хвороби верхніх дихальних шляхів включають: риніт, кровотечу з носа. запалення навколоносових пазух (гайморит, фронтит), ларингіт, трахеїт і бронхіт. З хвороб легень і плеври у тварин реєструють пневмонії, плеврит, емфізему. Пневмо- і гідроторакс, гіперемію і набряк легень.

2. Риніт.

Риніт (Rhinitis) - це запалення слизової оболонки і підслизового шару носа. За характером запального процесу риніт буває серозним, катаральним, фібринозним, гнійним і фолікулярним; за перебігом - гострим і хронічним: за етіологією - первинним і вторинним. Хворіють тварини різних видів, частіше - коні. велика рогата худоба, свині, особливо молодняк. Як правило, реєструють серозний і кипіі.ірильїічії риніт, рідше - .чіійпий і фібринозний. Фолікулярний риніт характеризується запаленням слизових залоз слизової оболонки носа і оточуючої її шкіри ніздрів. Захворювання зустрічається рідко, переважно у коней.Риніт спостерігається у різні пори року. частіше навесні і на початку літа. Більш тяжко захворювання перебігає у тварин з вузькими носовими ходами:кролі, свині, собаки.

Етіологія. Первинний гострий риніт виникає внаслідок впливу на слзову оболонку носа механічних, термічних або хімічних подразників (вдихання повітря, насиченого кислотами, аміаком, гарячим паром, димом. пилком деяких рослин, пилом при сухому типі годівлі або при переюпах тварин, поїдання гарячих кормів, при аерозольній інгаляції подразнюючих лікарських речовин у високих концентраціях), при утриманні тварин у холодних, сирих приміщеннях, на протягах, цементних підлогах без підстилки, купанні у холодній воді тощо. На цьому фоні патогенний вплив спричиняє умовно-патогенна мікрофлора - стрето- і стафілококи, пастерели. віруси, які викликають фібринозний, фолікулярний чи гнійний риніт.

Риніт часто виникає як ускладнення інфекційних, паразитарних чи незаразних хвороб або є їх симптомом. У великої рогатої худоби риніт виникає при парагрипі. злоякісній катаральній гарячці (ЗКГ), ринотрахеїті,у коней - при миті. ринопневмонії, контагіозній плевропневмонії, заразному катарі верхніх дихальних шляхів, грипі. У свиней риніт буває при грипі або розвивається інфекційний атрофічний риніт; у кроликів буває інфекційний риніт або риніт як симптом при пастерельозі. міксоматозі; у собак - при чумі, інфекційному гепатиті. Причиною вторинного риніту е також паразитарні хвороби: у овець - естроз, у коней - ринестроз. у собак -міаз. лінгатульоз.Сприяють виникненню риніту антисанітарний стан приміщень, висока бактеріальна забрудненість повітря, нестача в раціоні каротину.

Патогенез. Риніт виникає на фоні зниження загальної неспецифічної резистентності організму, супроводиться набряком слизової оболонки носових ходів і скупченням у них ексудату, що утруднює проходження повітря в легені і спричиняє дихальну недостатність. Спочатку розвивається інспіраторна. а потім змішана задишка. Продукти запалення і мікробні токсини всмоктуються через ушкоджену слизову оболонку в кров і лімфу, спричиняють інтоксикацію, загальне пригнічення, підвищення температури тіла. Запальний процес при несвоєчасному лікуванні ускладнюється наступним розвитком гаймориту, трахеїту, бронхіту і пневмонії. Остання особливо часто виникає при вірусних гострих респіраторних хворобах. коли вірус проникає в епітеліальні клітини дихальних шляхів, створюючи при цьому умови для розвитку бактеріальної мікрофлори, особливо пастерел. гемофільних бактерій, стрепто- і стафілококів, внаслідок чого вторинно розвивається неспецифічна бронхопневмонія.

Симптоми. При гострому серозному і катаральному риніті загальний стан дешо пригнічений, температура тіла може бути нормальною або підвищеною на 0,5 - 1°. Із носових отворів витікає серозний, а пізніше -катаральний чи гнійний ексудат, слизова почервоніла, припухла, інколи носові отвори закупорюються засохлими кірочками ексудату. Велика рогата худоба облизує носове дзеркало і губи; коні чхають, фиркають; свині, вівці, кролі і собаки труться носом об землю, годівниці, стіни або різні предмети. Собаки труть ніс лапою, дихають ротом, інколи з ексудатом виділяються крапельки крові.Дихання супроводиться сопінням, вдих і видих утруднені (інспіраторна, а потім змішана задишка). При хронічному катаральному риніті витікання з носа бувають слизово-гнійні, рідше-гнійні, частіше без запаху. Слизова оболонка носа бліда або сірувата з плямами, інколи на ній помітні ерозії, а внаслідок її атрофії розростається сполучна тканина і виникають рубці.Для крупозного риніту характерні загальне пригнічення, нерідко підвищення температури тіла. різко виражена гіперемія і набряк слизової оболонки носових ходів, наявність на ній сіро-жовтих або жовто-червоних фібринозних нашарувань, після зняття яких помічні ерозії, що кровоточать. Носові витікання жовто-бурого кольору, тягучі, слизові. При фолікулярному риніті у коней на фоні сильно вираженої гіперемії і набряку через 2-3 дні на слизовій оболонці носа з'являються численні, близько розташовані вузлики округлої форми, яскраво червоного або блідо-жовтого кольору, діаметром 2-3 мм. У подальшому вузлики можуть зливатися у суцільне нашарування на слизовій оболонці. З носа витікає катарально-гнійний ексудат. При крупозному і фолікулярному риніті реагують підщелепові лімфатичні вузли, вони припухають, стають болючими.

Лікування. З'ясовують причину захворювання. Звертають увагу на утриманння тварин, мікроклімат у приміщеннях, за необхідності налагоджують вентиляцію. При своєчасному усуненні причин хвороби тварини одужують протягом кількох днів, часто без застосування лікування.При значному поширенні риніту проводять групову терапію парами олії терпентинової, алюмінію йодиду або аерозолями інших лікарських препаратів (див. лікування пневмоній). При утрудненому диханні носові ходи звільняють від кірочок, а слизову оболонку зрошують 1 %-ним розчином новокаїну з адреналіну гідрохлоридом, 2-3 %-ним розчином натрію гідрокарбонату, перекису водню або борної кислоти, 0,1%-ним -калію перманганату або 0,2 %-ним - етакридину лактату. 0,02 %-ним -фурациліну. 0,5 %-ним - таніну. 2 %-ним - цинку сульфату або ментолу в рослинній олії. Дрібним тваринам піпеткою у ніс закапують 0,1 %-ний розчин нафтизину, галазолін. Тваринам, хворим на гнійний, крупозний чи фолікулярний риніт, паралельно зі зрошенням слизової оболонки носа. призначають протягом 5-7 днів курс терапії антибіотиками. Якщо риніт є наслідком інфекційних або інвазійних хвороб, то, окрім медикаментозної терапії, проводять спеціальні заходи (ізоляція хворих, дезінфекція приміщень, застосування сироваток, антигельмінтиків чи інших протипара-зитарних засобів).