1. сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів

Інновації – новостворені або вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на  використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та  розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних  товарів і послуг. Й. Шумпетер інновацію визначає як «непостійне проведення нових комбінацій» у таких випадках:

• запровадження нового товару, тобто товару, з яким спожи­вачі ще не знайомі, або нової різновидності якогось товару;

• запровадження нового методу виробництва, тобто методу, ще не випробуваного практично у даній галузі виробництва;

• відкриття нового ринку, тобто ринку, на якому дана галузь промисловості даної країни раніше не була присутня, незалежно від того, чи існував цей ринок раніше, чи ні;

• оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів, незалежно від того, чи існувало це джерело раніше, чи ні, чи було воно тільки-но створено;

• проведення нової організації, напри­клад, завоювання позиції монополіста або її втрата.

Основними причинами виникнення та поширення інновацій є наступні:

- конкурентна боротьба: бажання одержати на ринку конкурентні переваги та максимізувати прибуток;

- зростаючий попит споживача;

- зростання технічного потенціалу;

- пошук вирішення проблем, які виникають у підприємницькій діяльності фірми;

- потреба не відставати в економічному розвитку, не втрачати ринку, наслідувати інші організації, які впроваджують нову технологію;

- бажання поліпшити свої результати у конкретній діяльності підприємства;

- підтримка та забезпечення престижу підприємства;

- наукові відкриття, інтернаціоналізація науки;

- винахідництво.

Конкретні стратегічні напрямки технічного, економічного і соціального розвитку підприємства можуть бути пов’язані з вирішенням наступних проблем:

- підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринку;

- розробки й широкого впровадження ресурсоощадних технологій;

- максимального скорочення затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

- всебічного дотримання екологічних вимог, охорони навколишнього середовища.

Інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Інноваційний процес – це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

На розвиток інноваційного процесу впливають:

• стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного ре­гулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

• стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ре­сурси, застосування технологій, зв'язки із зовнішнім середови­щем та ін.);

• специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управ­ління.

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, наскільки вона задовольняє потреби ринку.

Інноваційний процес – це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці від одержання нового теоретичного, знання, до використання створеного на його основі товару споживачем.

На відміну від виробничого процесу, інноваційний процес характеризується:

- високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей;

- неможливістю детального планування та орієнтації на прогнозні оцінки;

- необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і інтересів учасників інноваційного процесу;

- залежністю від соціально-економічного середовища, в якому він функціонує і розвивається.

Розрізняють три види інноваційного процесу:

• простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

• простий міжорганізаційний (товарна форма);

• розширений.

Інноваційний процес складається з наступних етапів: ФД – фундаментальні (теоретичні) дослідження; ПД – прикладні дослідження; Р – розробка; Пр – проектування; Б – будівництво; ОС – освоєнння; Пв – промислове виробництво; М – маркетинг; Зб – збут.

2. Сутність інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність підприємства являє собою комплексний процес створення, використання і розповсюдження нововведень з метою отримання конкурентних переваг та збільшення прибутковості свого виробництва. В ринковій економіці інноваційна діяльність підприємств - один із найсуттєвіших вагомих чинників, які дозволяють підприємству посідати стійкі ринкові позиції і отримувати перевагу над конкурентами в тій галузі, яка є сферою комерційних інтересів даного підприємства.За своїм характером і функціональним призначенням виділяють такі новинки і нововведення: технічні — нові продукти, технології, конструкційні і допоміжні матеріали, устаткування; організаційні — нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та їхніх інституціонально-добровільних об'єднань; економічні — методи господарського управління наукою, виробництвом та іншими сферами діяльності через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника, включаючи нові форми професійної підготовки персоналу, стимулювання його творчої діяльності, створення комфортних умов життя та праці; юридичні — нові та трансформовані закони й різноманітні нормативно-правові документи (акти), що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій, певних груп чи окремих фізичних осіб.

Сутність інноваційної стратегії підприємства полягає в тому, що ефективний розвиток підприємства пов'язаний з отриманням переваги над конкурентами і збільшенням прибутку не стільки за рахунок маніпуляції цінами, скільки шляхом постійного оновлення номенклатури виробів та розширення напрямів діяльності підприємства.

В ринковій економіці перевагу отримують ті підприємства, які швидко й активно освоюють нововведення. Це дозволяє їм розширити ринки збуту своєї продукції, завоювати нові сегменти ринку, а в разі освоєння принципово нових нововведень - тимчасово зайняти домінуюче положення на ринку нової продукцію, що безпосередньо пов'язано з можливістю отримання підприємством значно більших прибутків, ніж інші підприємства.

Інноваційна підприємницька діяльність - це особливий процес організації господарювання, який оснований на постійному пошуку нових можливостей покращання техніко-технологічних факторів виробництва. Вона пов'язана з готовністю підприємницької структури (фізичної або юридичної особи) брати на себе весь ризик по здійсненню нового проекта або покращанню існуючого, а також виникаючу при цьому фінансову, моральну і соціальну відповідальність.

У загальному вигляді інноваційну підприємницьку діяльність можна визначити як суспільний технічний економічний процес, що приводить достворення кращих за своїми властивостями товарів (продукції, послуг) і технологій шляхом практичного використання нововведень.

3. Класифікація інновацій

На сучасному етапі інновації класифікують за різними ознаками:

1.За змістом:

– продуктові інновації (орієнтуються на виробництво і використання нових (вдосконалених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання);

– інновації процесу (нові технології виробництва продукції, організації виробництва та управлінських процесів);

– ринкові інновації (відкривають нові сфери застосування продукту або сприяють реалізації продукту чи послуги на нових ринках).

Продуктові інновації передусім спрямовані на створення нової споживчої цінності, що приваблює більшу кількість споживачів. Інновації процесу, як правило, дають переваги у витратах, продуктивності, якості. Ринкові інновації розширюють межі ринку, на якому працює фірма.

2 За ступенем новизни:

– базові (поява нового способу виробництва чи раніше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, наприклад, винайдення парового двигуна, атомної енергії, радіо, напівпровідників тощо);

– вдосконалені (упровадження нових видів виробництв, що реалізують інноваційний потенціал базової інновації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, покращувати параметри продукції, яка випускається);

– псевдоінновації (інновації, які залучаються фірмами у технологічний процес чи продукт, щоб затримати зниження норми прибутку і продовжити життєвий цикл вдосконаленої інновації, наприклад, зміна дизайну товару, матеріалу, з якого він виготовляється; зміна способу рекламування тощо).

3. За стадією виробничого процесу:

1) інновації на вході в підприємство як систему;

2) інновації на виході з підприємства;

3) інновації структури підприємства.

4. За видом діяльності:

1) технологічні інновації;

2) виробничі інновації;

3) економічні інновації;

4) торговельні;

5) соціальні;

6) управлінські.

.5. За інтенсивністю інноваційних змін:

1) інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей);

2) інновації першого порядку (кількісна зміна);

3) інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни);

4) інновації третього порядку (адаптаційні зміни);

5) інновації четвертого порядку (новий варіант);

6) інновації п’ятого порядку („нове покоління”);

7) інновації шостого порядку (новий „вид”);

8) інновації сьомого порядку (новий „рід”).

6. За рівнем об’єктивного та суб’єктивного сприйняття:

1) абсолютна новизна – фіксується за відсутності аналогів даної новації;

2) відносна новизна – інновацію було застосовано на інших об’єктах або ж здійснено оновлення одного з елементів виробу системи в процесі поточної модернізації;

3) умовна новизна – виникає внаслідок незвичайного сполучення раніше відомих елементів;

4) суб’єктивна новизна – новизна для певних споживачів, які раніше не були знайомі з даним продуктом.

7. За причинами виникнення:

1) реактивні – інновації, що забезпечують виживання та конкурентоспроможність фірми на ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами;

2) стратегічні – інновації, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отримання вирішальних конкурентних переваг у перспективі.

Необхідність інновацій усвідомлюють усі суб’єкти господарювання і чим радикальніші ці нововведення, тим довше зберігатимуться конкурентні переваги підприємства. Однак, прийняття рішення щодо залучення у виробничий чи обслуговуючий процес конкретної новації здійснюється не лише з огляду на абсолютну новизну, а й з погляду доцільності та економічної вигідності її освоєння на підприємстві, на ринку, для груп споживачів. І, якщо правильно оцінено ринкову ситуацію, враховано всі обставини, які можуть викликати інтерес споживача до продукту, який не є абсолютно новим, але сприйматиметься достатньою кількістю покупців як такий, що має нову споживчу вартість на момент його прогнозного виведення на ринок, то економічні результати фірми, яка випустила цей продукт, можуть бути істотними.

Інновації часто залежать від зовнішніх потоків інформації: інформаційного обміну між підприємствами, створення загальних лабораторій, дослідницьких центрів, венчурних підприємств, залучення науково-дослідних організацій до освоєння інновацій, участі у професійних співтовариствах, інформації про ринок, споживачів, постачальників, конкурентів. На практиці, інформація, що надходить ззовні, обробляється, і доповнена внутрішньофірмовою інформацією, перетворюється у новий фактор активізації інноваційної діяльності підприємства.