2. Річні експлуатаційні витрати

Річні експлуатаційні витрати (поточні витрати) містять у собі витрати на амортизацію, обслуговування мереж, втрати електричної енергії та інші невиробничі витрати.

Витрати на амортизацію, для розглянутого варіанта визначають підсумовуванням витрат на п елементів мережі й розраховують по виразу

де К1 - капітальні вкладення в елемент; рг1- норма амортизаційних відрахувань /'-го елемента мережі, %.

Витрати інші на виробничі й невиробничі витрати, що включають витрати на допоміжні виробництва й загальносітьові, становлять 3...4 % капітальних вкладень і визначають так:

Витрати на обслуговування мереж містять у собі витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу та інші витрати, у першу чергу загальносітьові й на поточний ремонт. Їх знаходять також підсумовуванням витрат для п елементів мереж, тобто

Вартість втрат електричної енергії й відповідно витрати на втрати визначають для кожного варіанта як суму втрат електроенергії або витрат у різних елементах мережі, тобто

Річні витрати на втрати електричної енергії в лінії електропередач

де г - число ділянок лінії електропередачі; — розрахункове максимальне навантаження ділянки лінії, кВ A; U„ - номінальна напруга, кВ; Я, - питомий активний опір проводів ділянки лінії, Ом/км; I -довжина ділянки лінії електропередачі, км; т - час втрат, ч/рік; Сл - питомі витрати на втрати електроенергії в лінії даного напруги, копдквт.

Витрати на втрати електроенергії в трансформаторі, складаються з витрат на постійні й змінні втрати:

де Su - номінальна потужність трансформатора, кВА; Рк і Рх - втрати короткого замикання й холостого ходу трансформатора, кВт (див. додаток 19); РЄ й Сх - вартість втрат короткого замикання й холостого ходу, копдквт, ч); Тв - час включеного стану трансформатора ( при роботі цілий рік Тв = 8760 ч).

Питомі витрати на втрати електроенергії в елементах сільської електричної мережі визначають по формулі

де М и Л - коефіцієнти для енергосистем; h - показник режиму навантаження.

При живленні споживачів електроенергією від місцевих, наприклад, дизельних електростанцій необхідно враховувати річні експлуатаційні витрати на електростанції.

3. Витрати на виробництво й передачу електроенергії

Питомі витрати на 1 кВт год на виробництво й передачу електроенергії - перетворена форма вартості відпущеної споживачеві електроенергії. По цьому показникові встановлюють ціну виробленого й переданого по мережі 1 кВт год.

Наведені витрати на виробництво й передачу електричної енергії сільськогосподарським споживачам залежать від витрат на спорудження енергетичної системи: витрат на мережу, що передає електроенергію від енергосистеми по сільських живильних і розподільних мережах напругою 110, 35, 10 кВ, включаючи підстанції напругою 35(110)/10 кВ, і витрат на передачу електроенергії по лініях напругою 0,38 кВ і підстанції напругою 10/0,38 кВ.

Середні питомі (на одиницю енергії) наведені витрати на спорудження енергосистеми

У цьому показнику враховані витрати на власні потреби електростанцій, втрати потужності й енергії в електричних мережах, а також наявність резерву в енергосистемі.

Середні питомі витрати на передачу електроенергії по сільських мережах напругою 110, 35 і 10 кВт, рубдквт ч),

Для споживача, приєднаного безпосередньо до мережі напругою 10 кВ, питомі витрати

При цьому Г д ля визначення Зв по формулі ухвалюють для конкретної групи споживачів, що харчуються від BJI напругою 10 кВ, ними можуть бути, наприклад, високовольтні двигуни систем зрошення. Витрати на електроенергію для споживачів, що харчуються від мереж напругою 0,38 кВ, визначають відповідно до вираження:

Значення Г при визначенні Зн так само, як і для мереж вищої напруги, ухвалюють рівним числу годин використання максимальної потужності розглянутих споживачів.

Аналіз рівнянь показав, що для підвищення економічності сільських електричних мереж слід прагнути до збільшення числа годин максимуму навантаження, що приведе до зростання споживання електричної енергії при тих же потужностях і більш повному використанню електроустаткування. На рис. 17.1 наведені залежності питомих витрат Св і Сн на передачу електроенергії по мережах вищої й нижчої напруги від числа годин використання максимальної потужності Г для мережі, що включає в себе живильну лінію напругою 35 кВ, підстанцію напругою 35/10 кВ, лінії напругою 10 і 0,38 кВ.

Рис. 17.1. Залежності питомих наведених витрат на електроенергію від числа годин використання максимальної потужності

При розрахунках наведених витрат на електроенергію, одержувану від місцевої дизельної електростанції, використовують ті ж формули, але в них повинні бути враховані вартість самої ДЕС і витрати на паливо для неї. Для оцінки роботи електростанцій крім розглянутих показників використовують собівартість виробленої ДЕС електроенергії

де п - число елементів схеми (ДЕС, що відходять від неї лінії й підстанції); т - крім звичайних складових витрат Иэ, Иа й Иобс містить витрати на паливо для ДЕС; IVI1C - кількість електроенергії, виробленої ДЕС.

Наведені витрати на електроенергію, вироблювану на резервних електростанціях, значно вище витрат на ДЕС, застосовуваних у якості основного джерела. Для підвищення ефективності резервного електропостачання запропоновано використовувати синхронні генератори резервних станцій для вироблення реактивної потужності. Генератори резервних електростанцій відокремлюють від первинних двигунів, і вони працюють у режимі двигуна як синхронні компенсатори. При виході з ладу основного джерела живлення генератор автоматично з'єднується з первинним двигуном і агрегат працює як резервна електростанція. Таке виконання резервної ДЕС дозволило позбутися додаткових витрат, обумовлених капітальними вкладеннями в конденсаторні батареї або втратами енергії при передачі реактивної потужності по мережах без засобів компенсації. Оцінка ефективності резервної ДЕС при її комплексному використанні для місцевого резервування й компенсації реактивної потужності показала, що витрати на вироблення реактивної потужності резервної ДЕС менше в порівнянні з типовою схемою електропостачання приблизно в 2 рази.