2. Технологія формування загально навчальних умінь і навичок. Формування умінь самоконтролю.

Самоконтроль – це усвідомлення і оцінка суб’єктом власних дій, психічних процесів і станів.

Самоконтроль передбачає наявність еталону у формі суб’єктивних уявлень або критеріїв і можливість отримання уявлень про дії і стани, які контролюються.

Поява і розвиток самоконтролю обумовлений вимогами суспільства до соціальної поведінки людини.

Самоконтроль має регулятивну функцію, а також може бути об’єктом вольового регулювання, наприклад, в стресових ситуаціях.

Мета самоконтролю – запобігання помилкам та їх виправлення. Показником сформованості контрольних дій а, отже, й самоконтролю є усвідомлення учнями правильності плану діяльності та її операційного складу, тобто способу реалізації цього плану. У процесі навчання слід знайомити учнів з метою виконуваної роботи, вимогами до неї, способами виконання, прийомами самоконтролю і шляхами їх удосконалення.

Для формування навичок самоконтролю й адекватної самооцінки учневі треба мотивувати виставлену йому оцінку, пропонувати йому оцінити свою відповідь, організувати у класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших учнів тощо. Важливо при цьому ознайомити їх з нормами і критеріями оцінювання знань.

Люди, які володіють мистецтвом самоконтролю, здатні виконувати усвідомлені дії, контролювати прояви своїх емоцій і, керуючись мотивацією, досягати власних цілей або вносити особистий внесок в досягнення колективних цілей. З психологічної точки зору особливо важливе місце належить емоційному самоконтролю – адже саме в області емоцій і почуттів найповніше проявляеться несвідоме, внутрішнє життя особистості, її психічна реальність.

Емоційний самоконтроль може мати в деяких випадках форму внутрішнього діалогу з самим собою . Всім нам знайомі поганий настрій і спалахи емоцій. В громадському транспорті чи інших місцях, де багато людей, нерідко трапляється стикатися з грубістю, нахабством, проявами агресії. Люди імпульсивні, піддаючись емоціям, можуть затіяти сварку і, навіть, бійку. Але ті, хто добре контролює себе, зможуть знайти гідну відповідь, побічно продемонструвавши людині, що вона не права, чим викличуть повагу до себе.

3. Особливості методичної роботи над прислів’ями за методикою зорових диктантів І. Федоренка. Мнемотехніки для запам᾿ятовування вірша, байки. Суть: активна робота мовного апарату за допомогою використання прислів’їв, приказок, скоромовок; робота з реченнями, динамічне конструювання речень, фраз, тощо. При розвитку фонематичного слуху, орфоепічного зору – діти починають читати швидше і сприймати матеріал ефективніше і великим об’ємом, швидше сприймати інформацію. Розвивається фонематична пам’ять, слух, мислення і увага дітей. Починати запам’ятовувати потрібно від 1 і доходи до 10 речень: речень записують на дошці, читають і закривають дошку. завдання: відновити його (писати – якщо вміють писати, усно – якщо ні). Допомагає для роботи з переказами. З І кл – малі фольклорні жанри: лічилки, потішки, скоромовки, приказки (той же прийом з дошкою чи на слух). Найпростішою формою для молодшого школяра є – лічилки, які даються в усній формі. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину. Читання у темпі скоромовки призначене для тренування і розвитку артикуляційного апарату. Проводити його можна на знайомому тексті, причому вимоги до виразності читання в даному випадку знижені, але підвищені умови до чіткого вимовляння закінчень слів. Ця вправа триває не більше 30 секунд. (Виразність і чіткість читання – це завдання, які виключають одне одне). Швидке читання можливе за умови від регульованого дихання. З цією метою проводять дихальну гімнастику. Регулюванню дихання сприяє читання скоромовок, а також вправи: швидкий та глибокий вдих через ніс з наступним повільним та спокійним видихом через рот. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 секунд спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки. Робота над розвитком техніки читання ведеться за допомогою зорових диктантів, що були розроблені Іваном Тимофійовичом Федоренко. Робота відбувається в такій послідовності: колективне читання речення — індивідуальне читання про себе — закриття запису та запис речення у зошит — перевірка правильності написання. Мнемотехніка - це система методів і прийомів, які забезпечують успішне освоєння дітьми знань про особливості об'єктів природи, про навколишній світ, ефективне запам'ятовування структури розповіді, збереження і відтворення інформації, і звичайно розвиток мови. Зміст мнемотаблиці - це графічне або частково графічне зображення персонажів казки, явищ природи, деяких дій та інших шляхом виділення головних смислових ланок сюжету оповідання; головне - потрібно передати умовно-наочну схему, зобразити так, щоб намальоване було зрозуміло дітям. Мнемотаблиці-схеми є дидактичним матеріалом в роботі з розвитку зв'язного мовлення дітей. Суть: на кожне слово або маленьку словосполуку придумується картинка (зображення); таким чином, весь вірш замальовується схематично.

БІЛЕТ № 20

1.Технологія вивчення міжособистісних стосунків у дитячому колективі

1. Методика «Виявлення статусу особистості в системі міжособистісних відносин».Під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом вивченнявиборів, зроблених членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях.

У малій групі при соціометричному опитуванні кожному вручають соціометричну анкету (карточку) і список членів соціометричної групи. Прізвища членів групи кодують, наприклад, номером у списку групи. Соціометрична карточка, як і будь-яка соціологічна анкета, починається із звернення, в якому пояснюють мету опитування, викладають правила заповнення карточки, гарантують анонімність. У кінці після запитань дякують за співробітництво. У карточці повинно бути 7—8 критеріїв. Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних.Соціоматриця — це таблиця, у якій в рядках розміщують відповіді кожного із членів групи.2. Методика «Вибір дій».

кожній дитині дається по три привабливих, бажаних предметів. іграшки, картинки, цукерки. Дитина отримує інструкцію: «Оцінити три предмети за ступенем їх привабливості, по тому, наскільки інші діти хотіли б їх мати у себе. На перше місце постав найбільш бажаний для дітей предмет, на друге - трохи менш бажаний, а на третє - що залишився. Тепер вибери зі своєї групи трьох дітей, яким ти хотів би подарувати ці предмети, назви їх і віддай їм ці предмети. Самий привабливий предмет ти повинен віддати тому, кого любиш більше всіх, трохи менш привабливий - тому, хто в тебе стоїть на другому місці, а останній - тому, кого по симпатіям до нього ти поставив би на третє місце». 

Після цьогоекспериментатор визначає хто, скільки і які предмети отримав. Чим більше найбільш привабливих предметів отримав він у процесі експерименту, тим ближче його взаємини з однолітками. 3. Методика «Вгадай вибір».

вивч усвідомлення школярем

свого становища в

колективі.(як соціометрія)

Після здійснення вибору

потрібно попросити учня

назвати всіх тих, хто, як він

думає, повинен вибрати

його.Результати заносяться в соціоматрицю. Кожна клітинка матриці матиме подвійне позначення: реальні вибори - вгорі, а очікувані - внизу дробу. Взаємні реальні вибори виділяються кольором. Кількісним показником ступеня усвідомлення учнем свого становища в системі міжособистісних відносин можна вважати величину Ко = Ро: Rxде Ро - число виправдалися очікувань, Rx - загальне число очікуваних ним виборів, а Ко - коефіцієнт усвідомлення. Далі викреслюються 3 концентричні кола, і всі учні класу розподіляються по них наступним чином: у внутрішньому колі ставляться номери тих, хто отримав число виборів більше очікуваного (До> 1), в середньому - отримали очікувану кількість виборів (Ко = 1), у зовнішньому - тих, хто очікував більше виборів, ніж отримав (До <1).