Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
педагогіка.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
70.89 Кб
Скачать

3.23) Спільнавиховна робота школи, сім’ї та громадськості в світліостанніхдокументів про школу.

Головнимизавданнямироботишколи з сім`єю є:

пропаганда педагогічнихзнань з метою підвищенняпедагогічноїграмотностібатьків;

організаціязаходів, спрямованих на оволодіння батьками системою умінь, необхіднихдляорганізаціїдіяльностідитинивдома;

гуманізаціязмісту та форм роботи з сім`єю і взаємовідносин «педагоги-батьки”.

Стратегіяспівробітництвадопоможевирішититакіпроблеми, як: формуванняінтересівтацінніснихорієнтацій у сферікультури, встановленнягуманнихвзаєминміжучнями, попередженняасоціальноїповедінки, конфліктів, встановленнявзаєморозумінняміжпоколіннямитощо.

3.24) Сімейне виховання. Сімейне виховання - це усвідомлені зусилля дорослих з вирощування дитини, які спрямовані на те, щоб молодші відповідали наявним у старших уявленням про те, якою має бути дитина, підліток, юнак чи дівчина. Одночасно сімейне виховання розглядається як складова частина щодо контрольованої соціалізаціїлюдини в сучасному цивілізованому суспільстві. Воно здійснюється в нерозривному зв'язку з іншими видами соціального виховання - шкільного і суспільного. Проблеми сімейного виховання, в тій частині, де вони стикаються зі школою, вивчаються загальною педагогікою, в інших аспектах - соціальної.Визначальна роль сім'ї обумовлена ​​її глибоким впливом на весь комплекс фізичного і духовного життя росте в ній людини. До того ж, сім'я для дитини є одночасно і середовищем проживання, та виховної середовищем. Соціальні педагоги вважають, що сім'я і дитина - дзеркальне відображення одне одного. У результаті, саме в сім'ї формуються ті якості, які більше ніде сформовані бути не можуть. Крім того, сім'я здійснює соціалізацію (пристосування до навколишнього спільності людей - соціуму) особистості, є концентрованим вираженням її зусиль по фізичному, моральному і трудовому вихованню, професійної орієнтації підростаючого покоління. Ось чому саме сім'я формує зміст суспільства: яка типова сім'я - таке й суспільство. Звідси випливає, що найважливішою соціальною функцією сім'ї є виховання громадянина, патріота, майбутнього сім'янина, законослухняного члена суспільства. Разом з тим,  HYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%B5" HYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%B5" HYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%B5"саме в сім'ї вирішуються й іншіпедагогічні завдання. Їх сукупність формує зміст сімейного виховання.  3.25) Конфлікт.Причини конфліктів. Шляхи подолання конфлікту. Конфлікт — реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні, по-різному усвідомлені протиріччя між людьми, зі спробами їх емоційного вирішення. Причини конфліктів: об’єктивні, суб’єктивні. Суб’єктивними причинам виникнення конфліктів можуть бути: (з боку тих, хто навчається) невідповідність вчинків встановленим нормам суспільної поведінки, розбіжність особистих інтересів і цілей навчання, що задають ззовні;індивідуальних і колективних цілей; протиріччя між особистим внеском у спільну справу і рівнем домагання на соціальне визнання; недоліки минулого досвіду спілкування та ін.; (з боку педагога) неправильна і ригідна власна поведінка, що не змінюється згідно з віковим і психічним розвитком учнів, педагогічний егоцентризм, тобто небажання бачити учня як активного і рівноправного суб’єкта діяльності, спілкування і поводження. Тобто основними причинами є відсутність дисципліни, риси особистості, низький професіоналізм, незадоволеність ролями.  визначають два напрями подолання конфліктів:♦ позитивний;♦ негативний. При позитивному, передбачається усунути причини, які заважають нормальній узгодженій діяльності людей. При негативному - усунути одну з конфліктуючих сторін.До позитивних заходів слід віднести:♦ поліпшення організації праці;♦ цілеспрямованість;♦ ритмічність;♦ координованість♦ легкість;♦ продуктивність,Дані заходи відбиваються на матеріальному становищі працівників і ведуть до підвищення їхньої моральної задоволеності.Поряд із цим, досить важливо усунути психологічні бар'єри між конфліктуючими і сприяти їх взаєморозумінню.

4.1) Цілісний педагогічний процес, його основні компоненти. Педагогічний процес -спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості. Компоненти: педагог, вихованець, зміст педагогічного процесу, форми і методи навчання та виховання, педагогічна діагностика, критерії ефективності педагогічного процесу, організація взаємодії із суспільним і природним середовищем.

4.2) Поняття про дидактику та її основні категорії. Дидактика – це наука про навчання і освіту, їх мету і завдання, зміст, методи, форми, засоби, організацію, досягнуті результати. Основні категорії: навчання, освіта, самоосвіта, викладання, учіння, навчальна діяльність, дидактичні закономірності, принципи, процес навчання і його компоненти (цілі, завдання, зміст, форми, методи, засоби, результати навчання), знання, навички, уміння, пізнавальна активність, мотивація учіння, пізнавальні інтереси і потреби, об'єкт і суб'єкт пізнання. Навчання - вид людської діяльності і процес оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що потребують інтелектуальних, емоційно-вольових і фізичних зусиль людини. Процес навчання охоплює цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний (форми, методи, засоби), контрольно-регулювальний та оцінювально-результативний компоненти. Цільовий компонент полягає в усвідомленні педагогом і сприйнятті учнями цілей та завдань теми, розділу навчального предмета. Стимулювально-мотиваційний компонент охоплює систему прийомів для стимулювання в дітей зацікавленості, потреби у розв'язанні поставлених перед ними навчальних завдань. Змістовий компонент визначається навчальною програмою і підручниками. Контрольно-регулювальний компонент передбачає одночасний контроль викладача за розв'язанням поставлених завдань і самоконтроль учнів за правильністю виконання навчальних операцій, точністю відповідей. Оцінювально-результативний компонент передбачає оцінювання педагогами і самооцінювання учнями досягнутих у процесі навчання результатів, з'ясування відповідності їх навчально-виховним завданням, виявлення причин певних прогалин у знаннях учнів. Освіта - цілеспрямований процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок та формування на цій основі світогляду, моральних якостей. Вона реалізується у процесі навчання.Самоосвіта - освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Під викладанням розуміють діяльність учителя, спрямовану на організацію і керування пізнавальною діяльністю учнів, у результаті чого відбувається їхній розвиток і виховання. Учіння - процес навчальної діяльності учня, в якій він оволодіває системою знань, способами їх пошуку, здобуває індивідуальний досвід пізнання, збагачує власний досвід спілкування. Навчальна діяльність - це діяльність, спрямована на засвоєння знань, умінь, навичок на різних рівнях (емпіричному, теоретичному, практичному) та досвіду пізнання (оволодіння способами здобуття знань, способами навчальної роботи тощо). Важливою ознакою навчальної діяльності є активність особистості, спрямованість її на об'єкт засвоєння, орієнтацію в соціальному середовищі. Дидактичні закономірності - суттєві, необхідні зв'язки між процесом навчання і соціальними процесами, а також зв'язки внутрішнього характеру (між метою і змістом, формами навчання тощо). Принципи навчання - вимоги, основні положення щодо змісту, організації і методів навчання, дотримання яких забезпечує оптимальне функціонування навчання. Мета навчання - ідеальне передбачення кінцевих результатів навчання; те, до чого прагнуть учитель та учні. Методи навчання - упорядковані способи взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямовані на розв'язання навчально-виховних завдань. Знання - провідний елемент освіти, що є результатом засвоєння інформації і виявляється у поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. Уміння - здатність свідомо виконувати певні дії на основі сформованих знань, навичок, набутого досвіду. Навички - навчальні дії, які внаслідок багаторазового виконання набувають автоматизованого характеру.

4.3) Поняття про процес навчання, його двобічний характер. Процес навчання - спеціально організована і змодельована пізнавальна діяльність, що охоплює викладання вчителя та учіння учнів. Цілісність процесу навчання забезпечується постановкою і досягненням спільних цілей викладання й учіння, тобто він має двобічний характер і неможливий без єдності діяльностей учителя й учня. Неодмінною умовою навчання є активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Учитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє нову інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, використовує певні засоби. При цьому формування знань, умінь та навичок, понять і мисленнєвих операцій можливе тільки внаслідок власної активності учня. Відповідно до загальної мети освіти, навчання має забезпечувати виконання освітньої, виховної і розвивальної функцій. Освітня (навчальна)функція передбачає засвоєння наукових знань, формування вмінь і навичок. Наукові знання охоплюють факти, поняття, закони, закономірності, теорії, відображають узагальнену картину світу. Виховна функція спрямована на формування світогляду, моральних, трудових, естетичних, етичних уявлень, поглядів, переконань, системи ідеалів. Розвивальна функція, окрім формування знань і спеціальних умінь, передбачає здійснення спеціальної роботи для загального розвитку учнів, їхнього мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів і здібностей. Крім основних, дидактична система реалізує специфічні функції: інформаційно-пізнавальну, дослідницьку, самоосвітню.Дослідницька функція полягає в поступовому залученні учнів до самостійного дослідження процесів і явищ шляхом оволодіння певним мінімумом методологічних і теоретичних знань, виконання індивідуально-дослідних завдань.Самоосвітня функція реалізується через створення умов для виявлення і розвитку пізнавальних, творчих, навчальних здібностей учнів, використання методів заохочення і стимулювання самостійного розв'язування теоретичних і практичних проблем.