4.13. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності поділяються на дві групи.

1. Методи формування пізнавальних інтересів учнів: метод створення ситуації новизни навчального матеріалу(передбачає окреслення нових знань у процесі викладання, створення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці); метод опори на життєвий досвід учнів (полягає у використанні вчителем у навчальному процесі життєвого досвіду учнів – фактів, явищ , які вони спостерігали в житті – як опори при вивченні нового матеріалу; метод пізнавальних ігор (ділові, рольові, ситуативні ігри моделюють життєві ситуації, стосунки людей, взаємодію речей, явищ. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів. Гра допомагає подолати невпевненість, сприяє самоствердженню, виявленню сил і можливостей); метод створення відчуття успіху в навчанні. 

2. Метод стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні. Передбачає показ учням їх суспільної та особистої значущості; висунення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов’язку; привчання їх до виконання вимог; заохочення до сумлінного виконання обов’язку; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби – вказівки на недоліки та зауваження.

4.14.Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. Залежно від форми контрольних завдань перевірка може бути усною, письмовою, графічною і практичною.

Метод усного опитування. Полягає у з’ясуванні рівня знань учня завдяки прямому контакту з ним під час перевірочної бесіди. Перевірочні питання і завдання вчителя бувають репродуктивними, реконструктивними, творчими. За охопленням учнів перевіркою – індивідуальними, фронтальними, груповими.

Письмовий контроль. Проводять у формі письмових відповідей на запитання, письмового розв’язання задач, предметних диктантів, які дають змогу оперативно визначити якість знань учнів. Письмовий контроль дає змогу за короткий проміжок часу перевірити багатьох учнів, зберігати результати перевірки; виявляти неточності у відповідях учнів.

Графічна контрольна перевірка. Передбачає графічну форму відповіді учня на запитання, коли обчислення або знаходження різних величин здійснюють за допомогою креслення, графіка, малюнка, діаграми тощо. Виконання графічного завдання потребує додаткового приладдя. Наприклад, робота з контурними картами.

 Практична контрольна перевірка. Передбачає практичне вирішення контрольних завдань(складання схем, вмикання вимірювальних приладів, зняття показників приладів тощо). Залежно від характеру контрольних завдань розрізняють синтезований(учням дається завдання, відповіді на які потребують узагальнених знань, умінь і навичок) та ймовірний контроль (перевірка всієї системи знань питаннями, відповіді на яку віддзеркалюють цю систему).

 Тестові методи перевірки знань. У шкільній практиці найпоширенішими є тести досягнень, креативності, критеріально-орієнтовані. Тести досягнень використовують для розвитку логічного мислення учнів, оволодіння ними розумовими операціями, науковими принципами, основними законами тощо, а спеціалізовані тести досягнень дають змогу оцінити рівень засвоєння окремих тем, понять, явищ, процесів у межах конкретного навчального предмета. Тести креативності використовують для оцінювання творчих здібностей учнів, уміння знаходити нетрадиційні способи вирішення проблемних завдань. Критеріально-орієнтовані тести використовують для визначення динаміки індивідуальних досягнень щодо певного критерію.

Програмований контроль. Полягає у пред’явленні до всіх учнів стандартних вимог у процесі перевірки однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. Оцінку учневі виводять за кількістю правильних відповідей. Якщо учневі пропонують вибрати правильну відповідь з декількох варіантів, такий метод називають альтернативним, або методом вибору.

Іспити (екзамени). Проводяться методом письмової роботи, бесіди, практичної, лабораторної роботи, тестування, захисту науково-дослідних робіт. Для забезпечення загального контролю запроваджено державну підсумкову атестацію учнів. Її зміст, форми і порядок проведення визначає Міністерство освіти і науки. Ефективним є самоконтроль, самооцінка учня.