87.Типи партійних систем. Їх характеристика.

У країнах сучасного світу склались різніпартійні системи. Розрізняються вони залежно від кількості діючих у країні політичних партій, основних принципів їхньої взаємодії, за ідеологічною та іншими ознаками. Одними з найбільш деталізованих є типології партійних систем, запропоновані італійсько-американським політологом Дж. Сарторі та польським соціологом і політологом Є. Вятром. Дж. Сарторі розрізняє сім типів партійних систем:

Типологія партійних систем Дж. Сарторі базується на якісних критеріях і охоплює:

1. Однопартійну систему, що має такі ознаки:

— існування тільки однієї легальної партії та заборона утворення інших;— зрощення партійного апарату з державним;— тоталітарний політичний режим.

2. Систему з гегемоністською партією — існує декілька партій, але одна є постійним політичним гегемоном.

3. Систему домінуючої партії — домінуюча партія демократично співіснує з іншими партіями.

4. Двопартійну систему, яка характеризується такими рисами— наявністю кількох політичних партій;— існуванням двох партій, значно пріоритетніших за інші;— формуванням складу уряду однією з двох партій, яка перемогла на виборах;— впливовою опозиційною партією, яка програла вибори;— демократичним політичним режимом.

5. Систему поміркованого (обмеженого) плюралізму:— наявність у країні багатьох політичних партій;— репрезентація в парламенті лише кількох партій;— репрезентація в уряді деяких із представлених у парламенті партій;— відсутність позасистемної опозиції; — демократичний політичний устрій.

6. Систему крайнього (поляризованого) плюралізму:— наявність багатьох політичних партій;

— гострота ідеологічного розмежування між ними;— присутність серед опозиційних партій позасистемних;— формування уряду партіями центру;— наявність двосторонньої деструктивної опозиції;

7. Атомізовану партійну систему:— наявність і незначна впливовість усіх партій;— присутність серед опозиційних партій позасистемних;— формування уряду на позапартійній основі або на основі широкої коаліції;— демократичний або авторитарний політичний режим. Існують два різновиди атомізованої системи:— система крайнього плюралізму — уряд формується або на широкій коаліційній основі, або за позапартійними критеріями;— авторитарна псевдопартійність — багато партій ведуть боротьбу, але реальна влада і контроль над ситуацією в країні перебуває в руках військової верхівки.

88.Типи політичних культури

Розрізняють фрагментарну і інтегровану політичну культуру. Для першої характерна наявність різноманітних політичних орієнтацій і діяльності, відсутність процедур налагодження конфліктів, а також довір'я між окремими верствами населення (прикладом подібного типу є сучасна Україна), для другої - низький рівень політичного насильства, лояльність до режиму, відсутність протилежних субкультур. Надмірна фрагментація політичної культури є причиною суспільної нестабільності.

Американські політологи Г.Алмонд і С.Верба виділили три базових типи політичної культури:

патріархальна культура характеризується повною відсутністю у населення цікавості до політики, сліпим підпорядкуванням владі, злиттям політичних орієнтацій з релігійними і соціальними;

підданська культура передбачає слабку індивідуальну участь у політичному житті визнання особливого авторитету влади, поважне або негативне ставлення до неї;

активістська культура (культура участі) відрізняється від усіх інших типів активною участю громадян у політиці незалежно від позитивного чи негативного ставлення до політичної системи.

В історії переважають змішані політичні культури, які є різними варіантами поєднання базових типів: патріархально-підданська і патріархально-активістська. Г.Алмонд і С.Верба стверджують, що демократичній системі притаманна громадянська культура

Існують і інші типології політичних культур. Так, залежно від типу політичної системи говорять про тоталітарну, авторитарну і демократичну культуру.

В тоталітарній культурі домінують такі ознаки:

дихотомічне сприйняття світу, яке проявляється у протиставленні "своїх" і "чужих". В якості "чужих" виступають інші класи, нації, раси та ідеологічні противники. "Чужі" сприймаються як вороги;

відсутність терпимості (толерантності) до іншої думки, способу життя;

заперечення компромісу і ставка на силове вирішення конфліктів;

сакралізація вождів, створення їх культів.

фанатичне служіння ідеям, відчуття єдності з владою.

Для авторитарної культури характерна відсутність активної підтримки влади, остання втрачає сакральність. В основі авторитарної культури лежать або патріархальні, або підданські орієнтації населення.

Характерні ознаки демократичної культури: толерантність до інакодумства, визнання за інакодумцями права відстоювати свою точку зору; схильність до пошуку компромісу як головного засобу вирішення конфліктів; згода (консенсус) стосовно базових ліберальних цінностей: автономність особистості, невідчуженість її прав.