- •1.Авторитаризм.
- •2.Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській
- •3.Взаємовідносини держави та громадянського суспільства за різних політичних режимів
- •4. Виборча система сучасної України
- •5.Виборчі технології
- •6.Види політичної стабільності
- •7.Види та напрями політики
- •8.Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристики
- •9.Генеза та еволюція поняття «геополітика»
- •10.Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику
- •11.Головні функції політичних систем
- •12.Головні характеристики традиційних політичних систем
- •13.Громадянське суспільство сутність та структурні елементи
- •14.Демократичні політичні режими:загальна характеристика
- •15.Джерела та види легітимності влади
- •16.Засоби боротьби з тероризмом
- •17.Зміст системного підходу до вовчення політики
- •18.Зовнішньополітичні пріорітети України
- •19.Інформаційне суспільство
- •20.Критерії загального виборчого права.Голосування.Цензи.
- •21.Легальність та легітимність політичної влади.
- •22.Методи вирішення політичних конфліків
- •23.Модернізація:поняття та теорії модернізації
- •24.Нація як суб»єкт політики
- •25.Об»єднання громадян:різновиди, методи впливу на владу
- •26.Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •27.Основні елементи політичної культури
- •28.Основні концепції походження держави
- •29.Основні методологічні підходи до визначення політики(або влади)
- •30.Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки.
- •31.Основні суб»єкти політики
- •32.Основні теоретичні моделі політичних систем(д.Істон, алмонд, Дойч)
- •33.Основні теорії виникнення тоталітаризму
- •34.Основні форми правління
- •35.Основні функції політики
- •36.Особистість як суб»єкт політики
- •37.Партійний спектр сучасної України
- •38.Політична еліта та політичне лідерство в Україні
- •39.Політична етика:Визначення та зміст
- •40.Політична ідеологія:поняття, типологія
- •41.Політична поведінка особи та фактори, що її зумовлюють.
- •42.Політична психологія:визначення, зміст, основні проблеми
- •43.Політичний процес:зміст, суб»єкти
- •45.Поняття об»єднання громадян, гр.Організація та політ.Партія.
- •46.Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення
- •48.Поняття стратегії та татики
- •49.Поняття та ознаки партії
- •50.Поняття та типи політичної участі
- •51.Предмет політології
- •52.Принципи правової держави
- •53.Причини та умови виникнення сучасного тероризму
- •54.Проблеми політичної еліти в науці. Платон, Арістотель, Макіявелі, Конфуцій.
- •55.Ресурси політичної влади:різновиди та типологія
- •56.Реформа, революція, переворот, трансформація.
- •57.Рівні політичної культури
- •58.Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу
- •59.Роль змі в політиці.Їх основні функції
- •60.Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
- •61.Система міжнародних політичних відносин
- •62.Соціальне партнерсво: зміст та значення
- •63.Способи рекрутування в еліту:антрепнерська система і система гільдій.
- •64.Стилі лідерства.Визначення та типологія.
- •65.Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади
- •67.Структура та організація політичного процесу
- •68.Струкрурні елементи політичної системи
- •69.Суб»єкти політичної влади:соціальні, інституціональні і функціональні
- •70.Суб»єкти та об»єкти політики
- •71.Суспільно-політичні рухи:визначення, типологія, особливості
- •72.Сутність демократії:цінності, інститути, процедури
- •74.Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери
- •75.Сутність соціальної держави
- •76.Сутність і співвідношення понять геополітика та зовнішня політика
- •77.Сутність та форми авторитаризму
- •78.Сутність, структура та рівні політичноої свідомості
- •79.Сучасний радикалізм.Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80.Теорії демократії
- •81.Теорії еліт
- •82.Теорії конфліктів
- •83.Теорії лідерства
- •84.Теорії походження держави
- •85.Тероризм як чинник сучасної політики
- •86.Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки кожної виборчої системи.
- •87.Типи партійних систем. Їх характеристика.
- •88.Типи політичних культури
- •89.Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.
- •90.Типологія політичних конфліктів
- •91.Типологія політичних систем
- •92.Форми демократії
- •93.Форми державного устрою
- •94.Форми тоталітарних режимів
- •95.Функції політичних партій
- •96.Функції політичного лідера
- •97.Функції політичної влади
- •98.Функції політичної еліти
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні.
41.Політична поведінка особи та фактори, що її зумовлюють.
Політична поведінка - це суб’єктні відношення; це такий тип активності, який зумовлений політичним середовищем, спрямований на самого суб’єкта і виражає його стан в процесі дії.
Принципи –я з більшістю; -я з сам по собі.
Характер поведінки людини в соціумі: ідентифікація – через уподібнення середовища, індивідуалізація.
Типи поведінки:
-поступливо-компромісний;
-відгороджувальний.
Політична поведінка — це будь-яка форма участі у здісненні влади (впливу на владу) або протидія її здісненню.
Серед найбільш поширених актів політичної поведінки слід виділити наступні:
реакція – це певний вчинок, дія в політиці, що є засобом відповіді на зовнішній вплив, який спричинено іншими людьми чи інститутами;
політична участь, пов’язана з активними формами і методами впливу на політику, в усіх багатоманітних видах (електоральна, мобілізована, ангажована, конвенційна участь тощо);
партиципаторна діяльність у роботі політичних організацій і партій та рухів:
політичний дискурс – інтелектуальні дії з політичної освіти, просвітництва, самоосвіти та наукового опанування політики;
пряма дія в політиці реалізується через такі форми як мітинг, демонстрація, страйк, голодування, бойкот й інші акції непокори;
абсентеїзм – політична апатія, ухилення від будь-яких актів участі в політичному житті;
Важливішим стимулом активації політичної поведінки є інтерес, у підгрунті якого лежить та чи інша проблема буття політичної спільноти (особи). Для того, щоб розуміння політичного інтересу переросло в усвідомлену потребу до дії, необхідна нова умова – психологічний імпульс готовності, бажання діяти та впевненість в успіху
Характер політичної поведінки обумовлюється, також досить стійкими (практично об’єктивними) зовнішніми регуляторами:
- належність до соціальної спільноти або групи політичних інтересів, які виникли через встановлення між членами певних відносин
- членство в організації – формалізованій і структурованій групі, яку утворено для здійснення конкретних ролей у політиці
- роль – це формальні рамки поведінки, яку бере на себе учасник політичної дії (або яка йому призначається зовні);
статус – ієрархічна позиція в політиці, що визначається сукупністю політично-владних можливостей, специфікою політичної поведінки, обсягом функцій, які належить реалізувати.
42.Політична психологія:визначення, зміст, основні проблеми
Політична психологія є міждисциплінарною галуззю науки, оскільки в ній стикаються психологічні та політичні знання.
Політична психологія як самостійна галузь знань сформувалася порівняно недавно. У 1968 р. в Американській асоціації політичних наук було офіційно створено відділення політичної психології. Утвердженню останньої сприяла дедалі більша політизація суспільного життя і психологізація політики. Так, до кола досліджень політичної психології потрапляють питання теорії і практики суспільного та державного устрою, політичної соціалізації особи, процеси формування політичних переконань в окремих соціальних та етнічних групах, поведінка виборців під час виборів, особистості політичних лідерів та ін.
Політична психологія вивчає психологічні аспекти політичних відносин і форм діяльності людини, соціальних спільнот і є порівняно самостійною галуззю знань. Вона досліджує психологічні компоненти політичного життя суспільства, які формуються і виявляються на рівні політичної свідомості людини, соціальних спільнот і реалізуються у політичних діях. Л. Гозман і А. Еткінд вважають, що головною проблемою політичної психології є компоненти почуттів, уявлень і дій людей, що визначають їхню взаємодію з владою. Мотиви і форми політичної участі, суспільний діалог, відчуження від влади — таким є коло питань політичної психології2. Д. Ольшанський виділяє чотири основних кола проблем політичної психології: психологію окремого політичного лідера; невеликих за чисельністю груп людей; великих груп і соціальних прошарків; мас і масових настроїв. Зрозуміло, що ці проблеми взаємопов'язані, але в кожній окремій країні і навіть регіоні зміст цих компонентів та їх поєднання можуть бути досить своєрідними.
