- •1.Авториторизм: визначення, основні риси
- •2.Базові типи політичної культури (албонд верб)
- •3.Взаемовідносини держави і громадського суспільства за різних політичних режимів
- •4.Віборче система сучасної україни
- •5.Виборчі технології:зміст та сучасні форми
- •6.Види політичної стабільності
- •7.Види та напрями політики
- •8.Визначення тоталітарного режиму , головні характеристики
- •9.Генеза та еволюція поняття «геополітика» : науковий напрям та елемент політичної практики
- •10.Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику
- •11.Головні функції політичних систем
- •12.Головні характеристики традиційних політичних систем
- •13.Громадське суспільство сутність і структурні компоненти
- •14.Демократичні політичні режими:загальна характеристика
- •15.Джерела та види легітимності влади
- •16.Засоби боротьби з тероризмом
- •17.Зміст системного підходу до вивчення політики
- •18.Зовнішньополітичні пріоритети україни
- •19.Інформаційне суспільство: х-ка
- •20.Критерії загального виборчого права.Голосування . Цензи
- •21.Легальність та легітимність політичної влади:сутність і співвідношення
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів
- •24 Нації як субьект політики
- •25 Об'єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26.Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •29.Основні методологічні підходи до вивчення політики
- •30.Основні підходи во вивчення сутності держави та її ознаки
- •31.Основні субьекти політики
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Істон, г. Алмонд, к. Дойч).
- •33 Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •34.Основні форми правління
- •35. Основні функції політики
- •36.Особистість як субект політики
- •37.Партійний спектр сучасної України
- •38.Політична еліта та політичне лідерство в україні:стан та особливості розвитку
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія
- •41. Політична поведінка: суть, типи, форми прояву.
- •42. Зміст політичної психології, її функції.
- •43. Політичний процес та його суб’єкти
- •45. .Поняття "об'єднання громадян", "громадс організація" та "громадс об’єднання" – їх визнач у науці та зак-встві.
- •46. Поняття пануючої еліти. Структура пануючої еліти.
- •48.Поняття стратегії та тактики
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50.Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53.Причини та умови виникнення тероризму.
- •55. Ресурси політично влади; різновиди та типологія
- •56. Реформа, революція, переворот, трансформація
- •57. Рівні політичної культури
- •58.Рівні потреб суспільства за шкалою маслоу
- •59.Роль змІв політиці . Їх основні функції
- •61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика
- •62.Соціальне партнерство:зміст та значення
- •63. Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і система гільдій
- •64. .Стилі лідерства
- •65. Структура політичної партії
- •66. Структура політичної влади
- •67.Структура та організація політичного процесу
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Субєкти політичної влади: соціальні, інституціональні та функціональні
- •70. Субєкти і об’єкти політики.
- •71. .Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •76.Сутність та співвідношення поняття геополітика та зовнішня політика
- •77.Сутність та форми авторитаризму
- •78. . Сутність, структура, рівні політичної свідомості
- •79. Сучасний радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку. Політичний радикалізм
- •Радикалізм в Україні Українська радикальна партія (урп)
- •Українська Демократично-Радикальна Партія (удрп)
- •80. Теорії демократії (колективістські теорії, ліберальні й елітарні концепції, плюралістична теорія, ідентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії).
- •81. Теорії еліт
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства
- •84.Теорії походження держави
- •85. Тероризм як чинник сучасної політики.
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці:
- •87.Типи партійних систем. Х-ка
- •88.Типи політичної культури
- •89. Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.
- •90. Типологія політичних конфліктів
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії : їхні сильні та слабкі сторони.
- •93. Форма державного устрою
- •94. Форми тоталітарного режиму
- •95. . Функції політичних партій
- •96. Функції політичного лідера
- •97. Фукції політичної влади.
- •98. Функції політичної еліти
91. Типологія політичних систем.
Політичні системи можна класифікувати, застосовуючи певну типологію
. 1. Залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи: тоталітарні; авторитарні; демократичні.
2. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем виділяють: відкриті системи; закриті системи.
3. В історичному аналізі використовується характеристика систем з позицій формаційного підходу. Відповідно виділяються системи: рабовласницькі; феодальні; капіталістичні; командно-адміністративні.
Політологи звернули увагу на те, що політична культура США за характером цінностей відрізняється від культури, що склалася в Європі. Це дозволило Д.Алмонду і С.Вебер виділити такі типи політичних систем: англо-американську з секулярною, плюралістичною і гомогенною культурою, що означає: більшість громадян поділяють спільні базові цінності і норми; континентально-європейську, яка характеризується фрагментарною політичною культурою; до індустріальні і частково індустріальні з диференційованою політичною культурою; тоталітарну з гомогенною політичною культурою, причому сама гомогенність визначається відсутністю плюралізму і можливістю реалізації власного інтересу.
92. Форми демократії : їхні сильні та слабкі сторони.
Залежно від форм участі народу у здійсненні влади виділяють пряму і представницьку демократію. Пряма демократія. У прямій демократії між волею народу і її втіленням у рішення немає опосередкованих ланок: народ сам бере участь в обговоренні і прийнятті рішень. У подібній формі демократія була реалізована в Афінському полісі, відомо, що народні збори, як правило, збиралися кожні дев'ять років для прийняття важливіших рішень.Законодавство багатьох країн передбачає: безпосередні форми участі громадян у законодавстві - референдум і ініціативні рухи. Референдум, який інколи називається плебісцитом (що в дослідному перекладі - народне рішення), є прямим голосуванням народу з найважливіших державних питань. Розрізняють два види референдумів. Одні з них є своєрідним опитуванням, за результатами якого закони не приймаються, але влада повинна враховувати його результати.2. Представницька (репрезентативна) демократія. У представницькій (репрезентативній) демократії воля народу виражається не прямо, а через інститут посередників, тому її ще називають делегованою демократією. Депутати, політичні лідери, отримавши "мандат довір'я" від народу через процедуру голосування, повинні втілити цю волю в законах і рішеннях, які приймаються. Між народними представниками і тими, кого вони виражають, встановлюються відносини, засновані на повноваженнях і відповідальності влади перед народом.Плюси і мінуси кожної форми демократії. Учені сперечаються про плюси і мінуси кожної форми демократії. Опоненти прямої демократії приводять аргументи її неефективності, вказуючи: -на складність прийняття погоджених рішень; -на недостатню компетентність і на емоційну неврівноваженість народу; -на високий ступінь маніпульованості суспільною думкою з боку професійних політиків, що дозволяє перемогти на виборах не мудрим лідерам, а демагогам; -на значне поширення різних думок, що заважає виробленню рішень.