33 Основні теорії виникнення тоталітаризму.

В 20-х роках XX ст. для характеристики встановленою в Італії політичного і державного режиму лідер фашистського руху Беніто Муссоліні вперше вжив поняття тоталітаризму. 

Ще Платон у стародавні часи писав, що при досконалій державі не тільки безумовне підпорядкування індивіда державі, але і його власності на землю, будівлі тощо. Тотальність державного регулювання розповсюджувалася і на розпорядок дня і ночі, обов'язкове сповідування єдиної релігії. Платон підкреслював необхідність для держави очищати себе від неугодних осіб смертною карою або вигнанням

Тоталітаризм – характерна для диктаторських режимів ХХ століття система управління яка прагнула до цілковитого підпорядкування суспільства державі за допомогою:

1)       монополії на інформацію та пропаганду;

2)       офіційної державної ідеології, обов’язкової для громадян;

3)       терору таємних служб;

4)       масових монопартій.

Творці теорії (Г.Арендт, З.Бжезінський, К.Фрідріх) підкреслювали структурну подібність фашистських і комуністичних держав.

Фашизм – це:

1) диктатура й культ вождя (дуче) і підпорядкування йому політичної еліти;

2) ліквідація опозиції, парламенту, інститутів самоврядування і всіх нефашистських партій;

3) втручання у всі області суспільного життя при збереженні вільно-ринкового господарства і приватної власності.

Нацизм (націонал-соціалізм, гітлеризм) – політичний рух (з 1919 р.), ідеологія, державний режим у Німеччині (т. зв. ІІІ Рейх). Нацизм як світоглядний напрям та ідеологія був поєднанням елітарних та расистських (переважно антисемітських) концепцій, що намагалися обґрунтувати права Німеччини на завоювання інших народів, особливо слов’янських і на панування над світом. 

Як суспільний рух, керований А.Гітлером, встановив 1933 р. в Німеччині тоталітарний режим, що спирався на:

-            монополію націонал-соціалістичних робітничої партії Німеччини;

-            заперечення християнства;

-            терор супроти противників, який поєднував з масовою демагогічною пропагандо

Виникнення тоталітаризму пов’язане передовсім з труднощами модернізації, переходу суспільства до індустріальної стадії розвитку, зі спробами правлячої еліти подолати ці труднощі за  допомогою надзвичайних заходів: одержавлення, надбюрократизації, політизації та мілітаризації всього суспільства.

Тоталітаризм необхідно розглядати як соціальну систему, як суспільно-політичний і соціально-економічний лад, ідеологію, модель “нової людини”. Деякі з учених вважали, що тоталітаризм – результат розвитку усієї історії людства, починаючи з появи деспотичних режимів. Однак реальні умови для формування тоталітарних режимів, на думку більшості, з’явились лише на початку ХХ ст. з переростанням домонополістичного капіталізму в імперіалізм, з розвитком виробничих сил і НТР, виникненням та розвитком загальної кризи капіталізму

34.Основні форми правління

Форми правління держави — це вид системи державного управління. Це поняття включає метод її освіти, терміни дії цієї системи, права, а також способи взаємодії елементів правління між собою і народом. Вона ж визначає силу впливу громадськості на формування урядового складу.

Спочатку це поняття може розумітися у вузькому і широкому сенсі: в першому випадку воно означає організацію тільки вищих верств правління, а в другому взаємодія всіх елементів держави.

У цій статті ми розглянемо найпоширеніші форми правління сучасних держав.

Критерії форми правління

Перед тим, як приступити до опису, важливо виділити критерії, за допомогою яких вони визначаються. Отже, основні форми правління представлені двома видами: монархією і республікою. Вони кардинально відрізняються один від одного:

1. Способом, за допомогою якого передається влада. Вона може бути дана в якості спадкування або за допомогою вибору населення.

2. Відповідальністю: в республіці президент несе високу відповідальність перед суспільством, а глава держави з монархією практично безвідповідальна перед ним.

3. Спектром повноважень між владними органами: республіканська влада більш обмежена в своїх діях.

Тепер розглянемо детальніше кожну з них.

Форми правління держави: монархія

Це така форма управління, коли держава очолює одна людина — монарх. Ця людина отримує владні права у спадщину, і перед суспільством держави, яким він керує, не несе відповідальності, а юридично його неможливо позбавити влади.

Розглянемо кілька видів монархії:

1. Абсолютна. Вона представлена необмеженою владою глави: він вищий орган, і в його руках абсолютна влада. У сучасному світі з таким правлінням існує Оман і Саудівська Аравія.

2. Обмежена. У цьому випадку державою править не одна людина, а ще владні органи, які монарху не підпорядковані. Владу між ними розосереджена, а повноваження його обмежуються традиціями або конституцією. В залежності від цього, такий вид правління поділяється на дві категорії: станово-представницьку монархію і конституційну. У першому випадку влада обмежується за критерієм причетності до стану, найчастіше вона проявляється в нарадчій формі. У конституційній формі влада монарха обмежується Конституцією і разом з цим у державі присутній парламент, склад якого формується народом.

Форми правління держави: республіка

При такому типі пристрою органи влади, а, зокрема, їх склад, формується народом. Представники влади обов’язково несуть відповідальність перед громадянами країни в рівній мірі. Дії президента здійснюються від імені народу, а органи влади сформовані таким чином, щоб бути незалежними один від одного.

Ліміт дії обраних народом — особлива міра, в якій виражається відповідальність їх перед громадянами країни. Влада дається на певний строк, який може бути скорочений, якщо обранці не виконують свої обов’язки належним чином.

Існує три види республік:

1. Парламентська, при якій парламент відіграє основну роль і має більше влади, ніж президент. Саме він формує уряд і відправляє його у відставку, якщо це необхідно. У Греції, Ізраїлі та ФРН саме така форма республіки, де президенти не володіють істотними повноваженнями.

2. Президентська. Відмінна риса цієї форми правління держави в тому, що основна влада зосереджена в руках президента, який формує уряд. В даний час вона існує в США та на Еквадорі.

3. Змішана форма. У цьому разі повноваження розділяються між парламентом і президентом.

Таким чином, перераховані типи правління мають ряд достоїнств і недоліків. На даний момент монархія не так поширена, і, ймовірно, її складно представити сьогодні як прогресивний варіант. Народне уряд також не ідеал правління, оскільки наявність безлічі відповідальних осіб в результаті призводить до того, що не відповідальний ніхто, а рівномірне розподіл влади сприяє перетягування канатів і порожнім спорах. У цьому сенсі монархічна форма правління має на увазі велику конкретику. Можливо, існує ідеальна форма правління, про яку нам ще невідомо, а може бути, вона полягає в його відсутності. Так чи інакше, але республіка і монархія — дві крайності, між якими знаходиться народ, який повинен миритися з однією з них.