- •1.Авториторизм: визначення, основні риси
- •2.Базові типи політичної культури (албонд верб)
- •3.Взаемовідносини держави і громадського суспільства за різних політичних режимів
- •4.Віборче система сучасної україни
- •5.Виборчі технології:зміст та сучасні форми
- •6.Види політичної стабільності
- •7.Види та напрями політики
- •8.Визначення тоталітарного режиму , головні характеристики
- •9.Генеза та еволюція поняття «геополітика» : науковий напрям та елемент політичної практики
- •10.Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику
- •11.Головні функції політичних систем
- •12.Головні характеристики традиційних політичних систем
- •13.Громадське суспільство сутність і структурні компоненти
- •14.Демократичні політичні режими:загальна характеристика
- •15.Джерела та види легітимності влади
- •16.Засоби боротьби з тероризмом
- •17.Зміст системного підходу до вивчення політики
- •18.Зовнішньополітичні пріоритети україни
- •19.Інформаційне суспільство: х-ка
- •20.Критерії загального виборчого права.Голосування . Цензи
- •21.Легальність та легітимність політичної влади:сутність і співвідношення
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів
- •24 Нації як субьект політики
- •25 Об'єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26.Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •29.Основні методологічні підходи до вивчення політики
- •30.Основні підходи во вивчення сутності держави та її ознаки
- •31.Основні субьекти політики
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Істон, г. Алмонд, к. Дойч).
- •33 Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •34.Основні форми правління
- •35. Основні функції політики
- •36.Особистість як субект політики
- •37.Партійний спектр сучасної України
- •38.Політична еліта та політичне лідерство в україні:стан та особливості розвитку
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія
- •41. Політична поведінка: суть, типи, форми прояву.
- •42. Зміст політичної психології, її функції.
- •43. Політичний процес та його суб’єкти
- •45. .Поняття "об'єднання громадян", "громадс організація" та "громадс об’єднання" – їх визнач у науці та зак-встві.
- •46. Поняття пануючої еліти. Структура пануючої еліти.
- •48.Поняття стратегії та тактики
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50.Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53.Причини та умови виникнення тероризму.
- •55. Ресурси політично влади; різновиди та типологія
- •56. Реформа, революція, переворот, трансформація
- •57. Рівні політичної культури
- •58.Рівні потреб суспільства за шкалою маслоу
- •59.Роль змІв політиці . Їх основні функції
- •61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика
- •62.Соціальне партнерство:зміст та значення
- •63. Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і система гільдій
- •64. .Стилі лідерства
- •65. Структура політичної партії
- •66. Структура політичної влади
- •67.Структура та організація політичного процесу
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Субєкти політичної влади: соціальні, інституціональні та функціональні
- •70. Субєкти і об’єкти політики.
- •71. .Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •76.Сутність та співвідношення поняття геополітика та зовнішня політика
- •77.Сутність та форми авторитаризму
- •78. . Сутність, структура, рівні політичної свідомості
- •79. Сучасний радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку. Політичний радикалізм
- •Радикалізм в Україні Українська радикальна партія (урп)
- •Українська Демократично-Радикальна Партія (удрп)
- •80. Теорії демократії (колективістські теорії, ліберальні й елітарні концепції, плюралістична теорія, ідентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії).
- •81. Теорії еліт
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства
- •84.Теорії походження держави
- •85. Тероризм як чинник сучасної політики.
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці:
- •87.Типи партійних систем. Х-ка
- •88.Типи політичної культури
- •89. Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.
- •90. Типологія політичних конфліктів
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії : їхні сильні та слабкі сторони.
- •93. Форма державного устрою
- •94. Форми тоталітарного режиму
- •95. . Функції політичних партій
- •96. Функції політичного лідера
- •97. Фукції політичної влади.
- •98. Функції політичної еліти
21.Легальність та легітимність політичної влади:сутність і співвідношення
Легальність політичної влади означає її законність, зокрема щодо існування самої влади та застосування нею примусу.
Легальність політичної влади є поняттям юридичним, оскільки за процедурою вона встановлюється національно-правовою системою і гарантується державою. При цьому легальність державної влади означає не просто її юридичне обґрунтування, а й законне право на застосування примусу чи насильства. На відміну від легітимності, легальність політичної влади завжди раціональна. її легітимність — це визнання народом і політичними силами правомірності, законності політичної влади, її інструментів, механізмів діяльності, способів її обрання. Якщо легальність влади полягає в її юридичному обґрунтуванні, то легітимність — у тривалій та одностайній згоді народу (чи більшості) прийняти цю політичну владу. Легітимність не нав'язується, а виникає на ґрунті спільності інтересів у суспільстві, політичних настанов, традицій. Тому вона є явищем не юридичним, а політичним, і не виконує юридичних функцій. Легітимна влада передбачає взаємну довіру: народ довіряє владі здійснення певних функцій, а влада зобов'язується їх виконувати за допомогою різних механізмів. Такий стан легітимності досягається лише у суспільстві з розвиненою політичною культурою, демократичними традиціями.
Легитимностъ означает качество взаимоотношений власти и подвластных, которое выражается в добровольном признании ценности власти, в ее праве управлять. Легитимная власть воспринимается населением как правомерная и
справедливая. И, напротив, если правящая группа не пользуется общественным доверием и вынуждена постоянно прибегать к средствам принуждения, то власть такой группы принято считать нелегитимной. Легитимная власть порождает у руководителей право на управление и
соответственно обязанность у населения подчиняться им. Легитимность и легальность (законность) власти не совпадающие понятия. Если легальность означает юридическое обоснование власти, ее соответствие правовым нормам (юридическая характеристика), то Легитимность — это доверие и оправдание власти (характеристика
нравственная). Любая власть, издающая законы, даже непопулярные, но обеспечивающая их выполнение,— легальна. В то же время она может быть нелегитимна, не приниматься народом.
Типы легитимности политической власти:
1) рациональный — власть узаконена установленными демократическим путем и признанными нормами права, основана на подчинении не личности руководителя, а законам, в рамках которых избираются и действуют представители власти;
2) идеологический — власть признается обоснованной в силу внутренней убежденности или веры в правильности тех идеологических ценностей, которые ею провозглашены;
3) традиционный — власть признается оправданной в силу укорененных обычаев, традиций, привычки повиноваться, веры в непоколебимость и священность издревле существующих порядков;
4) харизматический (персональный) — власть основывается на вере масс в исключительные качества, особые способности политического лидера (вождя от Бога, обладающего чудесным даром), на личном авторитете правителя и т.д. Рассмотренные (и некоторые иные) типы легитимности власти являются идеальными и не существуют в “чистом виде”. В конкретно-исторических условиях каждой страны эти типы переплетаются при доминировании одного из них.
О степени легитимиости политической власти можно судить по уровню принуждения (насилия), необходимого для проведения той или иной политики в обществе, по количественному и качественному анализу попыток свержения правителей; по социальной напряженности, силе проявления гражданского неповиновения (бунтов, восстаний и т.п.); по результатам выборов; по массовым демонстрациям, внезапным проявлениям поддержки или, напротив, оппозиции существующему режиму. Во все времена предметом постоянной озабоченности правящих групп является легитимация своей власти и политики, т.е. обеспечение их признания и одобрения со стороны подвластных. Чтобы добиться усиления поддержки массами, они стремятся воздействовать на сознание людей всеми
средствами — идеологическими, научными, правовыми, нравственными, эмоционально-психологическими.
