90. Типологія політичних конфліктів

З погляду масштабів і рівнів прояву політичних конфліктів, розрізняють зовнішньополітичні (міждержавні) і внутрішньодержавні конфлікти.

Зовнішньополітичні – це конфлікти між двома або кількома державами за сфери впливу і панування на світовій арені. Вони можуть виникнути внаслідок розбіжності територіальних, економічних, військових та інших інтересів між державами.

Внутрішньодержавні конфлікти можуть виникнути між політичною елітою і масами. Вони розкривають взаємодію між різними суб'єктами влади (правлячою й опозиційною елітою, конкуруючими партіями й групами інтересів, центральною й місцевою владою).

Внутрішньополітичні кризи можливо вибудувати за ступенем їх глибини і безпеки для суспільної стабільності: урядова криза, парламентська і конституційна кризи.

Відповідно до будови й організаційної форми прояву можна виділити вертикальні й горизонтальні конфлікти.

Вертикальні конфлікти характеризують протиборство суб'єктів, що належать до різних рівнів влади, центральних і регіональних еліт, органів федерального й місцевого самоврядування.

Горизонтальні конфлікти характеризують конкретну взаємодію однопорядкових суб'єктів і носіїв влади: усередині правлячої еліти, між правлячими партіями, членами одного політичного об'єднання.

За часом протікання конфлікти можна поділити на довгострокові й короткочасні. Розв'язання короткотривалого конфлікту відбувається відносно швидко, наприклад, шляхом відставки певної посадової особи. Довготривалі політичні конфлікти мають затяжний характер .

Змістовна типологія припускає виділення конфліктів за характером чих причин, що їх породжують. Тут можна виділити національні, расові, релігійні (конфесіональні) й інші причини, які внаслідок політизації призводять до виникнення етнополітичних, расовополітичних і політико-конфесійних конфліктів. Оскільки сукупності різних цінностей, норм, способів політичного життя є різноманітними, можна говорити про конфлікти різних політичних культур

91. Типологія політичних систем.

Політичні системи можна класифікувати, застосовуючи певну типологію

. 1. Залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи: тоталітарні; авторитарні; демократичні.

2. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем виділяють: відкриті системи; закриті системи.

3. В історичному аналізі використовується характеристика систем з позицій формаційного підходу. Відповідно виділяються системи: рабовласницькі; феодальні; капіталістичні; командно-адміністративні.

Політологи звернули увагу на те, що політична культура США за характером цінностей відрізняється від культури, що склалася в Європі. Це дозволило Д.Алмонду і С.Вебер виділити такі типи політичних систем: англо-американську з секулярною, плюралістичною і гомогенною культурою, що означає: більшість громадян поділяють спільні базові цінності і норми; континентально-європейську, яка характеризується фрагментарною політичною культурою; до індустріальні і частково індустріальні з диференційованою політичною культурою; тоталітарну з гомогенною політичною культурою, причому сама гомогенність визначається відсутністю плюралізму і можливістю реалізації власного інтересу.