88.Типи політичної культури

Політологи виділяють кілька базових моделей політичної культури. Розрізняють фрагментарну і інтегровану політичну культуру. Для першої характерна наявність різноманітних політичних орієнтацій і діяльності, відсутність процедур налагодження конфліктів, а також довір'я між окремими верствами населення (прикладом подібного типу є сучасна Україна), для другої - низький рівень політичного насильства, лояльність до режиму, відсутність протилежних субкультур. Надмірна фрагментація політичної культури є причиною суспільної нестабільності.

Американські політологи Г.Алмонд і С.Верба виділили три базових типи політичної культури:

• патріархальна культура характеризується повною відсутністю у населення цікавості до політики, сліпим підпорядкуванням владі, злиттям політичних орієнтацій з релігійними і соціальними;

• підданська культура передбачає слабку індивідуальну участь у політичному житті визнання особливого авторитету влади, поважне або негативне ставлення до неї;

• активістська культура (культура участі) відрізняється від усіх інших типів активною участю громадян у політиці незалежно від позитивного чи негативного ставлення до політичної системи.

Існують і інші типології політичних культур. Так, залежно від типу політичної системи говорять про тоталітарну, авторитарну і демократичну культуру.

• відсутність терпимості (толерантності) до іншої думки, способу життя;

• домінування у суспільній свідомості міфів, наприклад, про комуністичний або расовий рай;

• фанатичне служіння ідеям, відчуття єдності з владою.

Для авторитарної культури характерна відсутність активної підтримки влади, остання втрачає сакральність. В основі авторитарної культури лежать або патріархальні, або підданські орієнтації населення.

Характерні ознаки демократичної культури:

• толерантність до інакодумства, визнання за інакодумцями права відстоювати свою точку зору;

• схильність до пошуку компромісу як головного засобу вирішення конфліктів;

• згода (консенсус) стосовно базових ліберальних цінностей: автономність особистості, невідчуженість її прав.

89. Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.

Залежно від соціальної бази розрізняють:партії моносередовищні, що складаються виключно з представників якихось окремих груп, верств, класів партії проміжні, які включають у себе представників кількох соціальних груп, верств, класів;партії універсальні, які об'єднують все суспільство незалежно від наявності групових і класових перешкод;корпоративні партії, що виражають більш вузькі групові інтереси.

Прямі і непрямі партії. У перших індивід пов'язаний з партійною спільнотою, платить внески, бере участь у зборах місцевої організації. У других індивід входить у партію як учасник іншої організації).Партії зі слабкою і сильною структурою. Статути перших партій не регламентують принципи реалізації первинних осередків і способи їх інтеграції

Централізовані і децентралізовані. У централізованих партіях всі рішення приймаються центральним керівництвом, децентралізовані партії, навпаки, передбачають більш широкі повноваження місцевих організацій і навіть допускають наявність фракцій у власних рядах. "М'які" і "жорсткі" партії. Подібна типологія відноситься до парламентських партій і характеризує, наскільки депутат може діяти незалежно від партійної парламентської фракції.

Відкриті і закриті партії. У перших партіях вступ до неї нічим не регламентується, у других - передбачається дотримання певних умов і формальностей: рекомендації, анкети, кінцеві рішення місцевого підрозділу партії. За ступенем причетності індивіда до партії. М.Дюверже запропонував розрізняти тоталітарні і спеціалізовані партії. У перших партійність стає своєрідним способом життя, все життя людини ставиться на службу партії, сама ж вона виходить за межі власне політичної сфери і поширює свій вплив на сімейне життя і дозвілля індивіда.

Залежно від місця, яке займає партія в політичній системі, виділяють:Правлячі партії - партії, що отримали в результаті виборів у законодавчий орган країни право формувати уряд і реалізувати політичну програму розвитку суспільства .Опозиційні партії - партії, що потерпіли поразку на виборах, або такі, які не допускалися до виборів правлячим режимом і через це зосередили свою діяльність на критиці офіційного урядового курсу і на розробці альтернативних программ.