- •1.Авторитаризм.
- •2.Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській
- •3.Взаємовідносини держави та громадянського суспільства за різних політичних режимів
- •4.Виборча система сучасної України
- •5. Поняття виборчих технологій
- •6. Політична стабільність. Типи політичних процесів
- •7.Види та напрями політики
- •8.Тоталітарний режим
- •9. Генеза та еволюція поняття "геополітика": науковий напрям та елемент політичної практики.
- •10.Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику
- •11.Головні функції політичних систем
- •12.Головні характеристики традиційних політичних систем
- •13.Громадське суспільство сутність і структурні компоненти
- •14.Демократичні політичні режими:загальна характеристика
- •15.Джерела та види легітимності влади
- •16.Засоби боротьби з тероризмом
- •17.Зміст системного підходу до вивчення політики
- •18. Зовнiшньополiтичнi прiоритети україни
- •19. Інформаційне суспільство: загальна характеристика.
- •20. Критерії загального виборчого права : історія і сутність. Голосування: пряме і непряме. Цензи
- •21. Легальність та легітимність політичної влади
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів
- •23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •24. Нація як суб’єкт політики.
- •25. Поняття і види об'єднань громадян
- •26.Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •27. Основні елементи політичної культури.
- •28. Основні концепції походження держави: телеологічна, патріархальна, договірна, класова, психологічна, органічна, іригаційна, теорія завоювання.
- •29.Основні методологічні підходи до вивчення політики
- •30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознак
- •31.Основні суб’єкти політики
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Істон, г. Алмонд, к. Дойч).
- •33. Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •34.Основні форми правління
- •35. Основні функції політики
- •36.Особистість як суб’єкт політики
- •37.Партійний спектр сучасної України
- •38.Політична еліта та політичне лідерство в Україні:стан та особливості розвитку
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія
- •41. Політична поведінка: суть, типи, форми прояву.
- •42. Зміст політичної психології, її функції.
- •43. Політичний процес та його суб’єкти
- •44. Політичний режим: визначення та сенс поняття
- •45. .Поняття "об'єднання громадян", "громадс організація" та "громадс об’єднання" – їх визнач у науці та законодавстві.
- •46. Поняття пануючої еліти. Структура пануючої еліти.
- •47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •48.Поняття стратегії та тактики
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50.Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53.Причини та умови виникнення тероризму.
- •54. Проблеми політичної еліти в науці: внесок у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, Макіавелі.
- •55. Ресурси політично влади; різновиди та типологія
- •56. Реформа, революція, переворот, трансформація
- •57. Рівні політичної культури
- •58.Рівні потреб суспільства за шкалою маслоу
- •59.Роль змІв політиці . Їх основні функції
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика
- •62.Соціальне партнерство:зміст та значення
- •63. Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і система гільдій.
- •64. Стилі лідерства. Визначення та типологія.
- •65. Структура політичної партії
- •66. Структура політичної влади.
- •67.Структура та організація політичного процесу
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69 Суб’єкти політичної влади: соціальні, інституціональні та функціональні
- •70. Суб’єкти і об’єкти політики.
- •71. Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •76.Сутність та співвідношення поняття геополітика та зовнішня політика
- •77.Сутність та форми авторитаризму
- •78. Сутність, структура, рівні політичної свідомості
- •79. Сучасний радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80. Теорії демократії (колективістські теорії, ліберальні й елітарні концепції, плюралістична теорія, ідентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії).
- •81. Теорії еліт
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства
- •84.Теорії походження держави
- •85. Тероризм як чинник сучасної політики.
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці
- •87.Типи партійних систем. Характеристика
- •88.Типи політичної культури
- •89. Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.
- •90. Типологія політичних конфліктів
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії : їхні сильні та слабкі сторони.
- •93. Форма державного устрою
- •94. Форми тоталітарного режиму
- •95. Функції політичних партій
- •96. Функції політичного лідера
- •97. Фукції політичної влади.
- •98. Функції політичної еліти
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні
61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика
Серед пріоритетних напрямків політичних відносин важливе значення мають міжнародні. Вони є специфічним видом суспільних відносин. їх розуміють як складну систему політичних, економічних, дипломатичних, військових, інформаційних та інших відносин і зв'язків на двосторонніх, багатосторонніх, регіональних, континентальних та глобальних рівнях.
Специфіка міжнародних політичних відносин полягає в тому, що:
- порівняно із внутрішньо політичними вони мають ширший просторовий вимір;
- дають характеристику взаємодії між двома й більше суб'єктами (державами, об'єднаннями, блоками);
- основними суб'єктами виступають народи, держави, політичні й громадські структури;
- їх прояв пов'язаний із широким спектром міжнародних норм і цінностей;
- функціонування міжнародних політичних відносин переважно відбувається в рамках міжнародних політичних структур.
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ – це сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових та гуманітарних зв’язків і відносин між різними суб’єктами світової політики. Однією з провідних тенденцій розвитку міжнароднихполітичних відносин в остання десятиріччя стає глобалізація якскладний та багатоплановий і різнорівневий процес. ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН:
1. Невладний характер. У відносинах між державами владні відносини як відносини панування і підкорення є не правилом, а відхиленням від нього. Тут має бути рівність партнерів під кутом зору міжнародного права.
2. Децентралізований характер.
3. Консенсус, як головних засіб розв'язання суперечностей в міжнародних відносинах – прийняття рішення на міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на основі спільної згоди учасників.
4. Значна роль суб’єктивного чинника – у розв’язанні наявних суперечностей (особливо діяльність керівників держав і міжнародних організацій). НАПРЯМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН. У сучасній теорії міжнародних відносин прийнято виділяти такі напрямки: політичний ідеалізм, політичний реалізм, модернізм, транснаціоналізм, неомарксизм та неореалізм.
Вихідним пунктом політичного ідеалізму є переконання його прихильників у необхідності й можливості покінчити зі світовими війнами та збройними конфліктами між державами завдяки правовому регулюванню і демократизації міжнародних відносин, на основі створення системи колективної безпеки.
Представники політичного реалізму, у свою чергу, виходять з постулату про те, що у політиці ключовим є поняття інтересу, який виражається в термінах влади.
62.Соціальне партнерство:зміст та значення
Соціальне партнерство — це система взаємозв'язків між представниками найманих працівників (переважно професійними спілками) — з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями — з другого, і державою та органами місцевого самоврядування — з третього, що виражається у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави. Соціальне партнерство є способом погодження протилежних інтересів методом регулювання конфліктів між двома класами - найманих працівників і власників засобів виробництва. Соціальне партнерство передбачає постійний діалог між суб'єктами відносин у сфері праці, переговорний, договірний процес узгодження інтересів.
До основних принципів соціального партнерства відносять: дотримання норм законодавства; повноважність представників сторін; рівноправ'я сторін в свободі вибору і обговоренні питань, які складають вміст колективних договорів і відносин; добровільність сторін в прийнятті на себе зобов'язань; систематичність контролю і відповідальність за виконання зобов'язань. Соціальне партнерство передбачає постійний діалог між суб'єктами відносин у сфері праці, переговорний, договірний процес узгодження інтересів. Тому правомірно стверджувати, що соціальне партнерство - це особливий тип відносин у соціально-трудовій сфері, який передбачає застосування різноманітних форм і методів погодження інтересів найманих працівників, роботодавців та їхніх представницьких органів шляхом прагнення до спільних домовленостей, досягнення консенсусу, опрацювання і спільної реалізації заходів з різноманітних напрямів соціально-економічного розвитку. Для ширшої характеристики сутності соціального партнерства, розуміння його сучасної ролі та міс
ця в сучасній економічній системі принципово важливим є врахування таких обставин. Соціальне партнерство є одним із найважливіших аспектів організації соціального ринкового господарства й одним із суттєвих аспектів відносин між людьми в процесі виробництва і громадського життя.
Воно передбачає партнерство між двома соціальними групами людей – роботодавцями та найманими працівниками і спрямоване на узгодження їхніх соціально-трудових інтересів. Головною метою соціального партнерства на рівні суспільства є досягнення загальнонаціональних матеріальних і духовних благ, забезпечення сталого еволюційного розвитку суспільства.
