55. Ресурси політично влади; різновиди та типологія

Ресурси влади являють собою все те, що може бути використане для впливу на інших, що підвищує потенціал і силу впливу суб'єкта влади. Існують відкриті і приховані типи впливу.

У першому випадку використовуються такі ресурси, як:

силовий примус - втрата будь-яких благ, тілесні покарання (історія людства знає безліч прикладів цього - тортури, концтабори), смертна кара, обмеження свободи, штрафи, відлучення від церкви, звільнення з роботи тощо; закон - традиція, звичай;

стимулювання - створення стимулів, якими виступають матеріальні та інші блага, що ними об'єкт влади нагороджується в обмін на поведінку, що вимагається. Ресурс винагороди широко використовують батьки, викладачі, керівники організацій, політики.

Прихований вплив передбачає використання методів переконання, тобто раціональних аргументів, або навіювання. Залежно від того, які ресурси використовуються, говорять про три способи володарювання: панування, вплив і стимулювання.

Разом з суб'єктом і об'єктом найважливішим компонентом влади є ресурси – засоби, які використовуються для забезпечення впливу суб'єкта на об'єкт влади. Саме нерівномірний розподіл ресурсів - найважливіша причина підпорядкування одних людей іншим. Разом з суб'єктом і об'єктом, ресурси служать одним з найважливіших підстав влади: вони можуть використовуватися для заохочення, покарання, переконання/

- економічні ресурси влади – матеріально-технічна база, необхідна для суспільного виробництва і вжитку(розвинена технологічна основа виробництва, гроші/

- соціальні ресурси влади – здатність підвищення соціального статусу, соціального забезпечення, медичного обслуговування і ін..

- культурно-інформаційні ресурси – знання і інформація і засоби їх здобуття ЗМІ. Важливе значення набуває доступності освіти і культури для широких мас, опанування світової, регіональної і місцевої інформації, розвиток електронних технологій, масовій інформації/

- демографічні ресурси – люди, фізично і інтелектуальне здорове населення, відсутність різкої вікової дисгармонії, впорядкування демографічних стосунків і др.;

- політичні ресурси – відлагоджений державний механізм, підготовлений апарат управління, наявність розвинених політичних партій і політичних лідерів, розвинена політична теорія і політична культура .;

- силові ресурси – армія, міліція, служба безпеці, суд, прокуратура, в'язниці і ін..

Практично суб'єкти влади використовують в комплексі всі владні ресурси, але самий універсальний, багатофункціональний ресурс – це людина, що створює всі інші ресурси влади.

56. Реформа, революція, переворот, трансформація

Революція - це докорінна, повне перетворення структури влади в суспільстві, радикальна зміна його політичної системи, що відкриває можливість значних соціального економічних перетворенні. Примусовий характер здійснюваних у суспільстві змін, опір тих соціальних сил, проти яких вони спрямовані, робить практично неминучим велику роль насильства в будь-якому революційному процесі. Революція розглядається як єдиний спосіб радикального вирішення основного питання будь-яких назрілих соціальних перетворень - питання про владу. Революція настає як наслідок низки соціально-історичних, економічних обставин, серед яких особливо важливу роль відіграють затягування, відхід від назрілих змін.

Реформа – це зміни будь-якої істотної сфери життя суспільства при збереженні основ його економічного і соціального ладу. Реформа є повсякденною реальністю у більшості країн світу, оскільки саме життя змушує суспільство перебудовувати державні структури і інституції, пристосовуючи застарілі конструкції до нових умов. Реформа характеризується поступовістю намічуваних перетворень, а в її програмі акцент робиться не на забезпеченні повноти, радикальності та всебічності їх, а на доведенні до кінця, і цьому надається ключове значення.

Політичні перевороти не призводять до докорінних соціально- політичних та економічних змін, а лише до персональних перестановок в центрі влади. Напр державні перевороти – форма зміни глави держави чи уряду. На відміну від революції, перевороти не ведуть до корінних соціальних змін, а лише до персональних переміщень у центрі влади. Здійснюються перевороти по-різному – від примусу до рішень під тиском до прямого насилля над владою. Спрямованість і характер переворотів залежать від того, якими силами і з якою метою їх здійснюють.

Політична трансформація по суті означає перехід від одного типу сучасної політичної системи до іншого, як правило, від автократії (тоталітаризму, авторитаризму) до демократії. Її мета – приведення політичної системи в сучасний стан, що відповідає стандартам і всім ознакам соціального прогресу.