68. Спадкування за законом. Черги спадкування.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. П'ять черг спадкування за законом: 1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька так і з боку матері ;3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини;5 черга: інші родичі до шостого ступеня спорідненості включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

69. Спадкування за правом представлення.

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу у певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини. До числа спадкоємців за правом представлення належать: 1) внуки спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто синові, дочці спадкодавця; 2) прабаба, прадід спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім дітям, тобто бабі, дідові спадкодавця; 3) племінники спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто сестрі, братові спадкодавця; 4) двоюрідні брати та сестри спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто тітці, дядькові спадкодавця. Якщо право на спадкування за правом представлення виникає на користь кількох осіб, частка у спадщині розподіляється між ними порівну.

70. Виконання заповіту. Статус виконавця заповіту.

Виконання заповіту - здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті. Відповідно до ст. 1286 ЦК України заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту). Виконання заповіту може бути доручено як спадкоємцю за заповітом, так і спеціально призначеній особі, що не входить до кола спадкоємців - виконавцю заповіту за умови надання згоди останнім. Доцільність призначення виконавцем заповіту сторонньої особи зумовлюється тим, що спадкоємці мають юридичну заінтересованість, направлену на отримання майна. Виконавець заповіту зобов'язаний: 1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна; 2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини; 3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань; 4) управляти спадщиною; 5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті; 6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. 2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.