Розділ 2. Вплив транспорту на навколишнє середовище

2.1 Характеристика різних видів палива

У промисловості та на транспорті використовують автомобільні бензини марок А-72, А-76, АІ-92, АІ-93, АІ-95 і АІ-98.

Більшість видів бензину етапується (вводиться добавка тетраетилсвинцю). Авіаційні бензини випускаються обмежено.

Широко застосовуються різні види дизельного палива. Для швидкохідних дизельних двигунів використовують марки 3, Л, ДЗ, ДЛ, а для тихохідних – ДП і ДМ. У цих паливах вміст сірки повинен бути не більше 0,2–0,5% (для швидкохідних) і 0,5–3,0% (для тихохідних дизелів).

Реактивні двигуни можуть розвивати дозвукову і надзвукову швидкість. Для перших використовують паливо марок Т-1, ТС-1 і РТ, а для других – Т-6 і Т-8. У своїй основі зазначені марки палива є гасовими фракціями нафтоперегонки з температурами кипіння 150–315 ° С, в які додають протизносні, антиокислювальні, захисні, антистатичні та інші присадки.

Для роботи газотурбінних двигунів можна застосовувати і газоподібне, і рідке, і тверде, і пиловидне паливо. Паливо для цих двигунів повинно містити не більше 3% сірки і 0,05% золи.

Для суднових і стаціонарних силових установок використовують мазут марок - Ф5, Ф12 (мазути флотські), 40, 100 і 200 (мазути топкові) і паливо МП. Топкові мазути, на відміну від флотських, мають велику зольність, в’язкість і більший вміст сірки, води і смолистих речовин.

Для експлуатації двигунів застосовують мастила та спеціальні органічні рідини, які вогненебезпечні і токсичні. Так, вміст бензинів в повітрі в кількості 5-10 мг / л викликає гостре отруєння, концентрація в 35–40 мг / л призводить до хронічних порушень, а концентрації більше 50 мг / л можуть привести до летального результату. Токсичність компонентів дизельного палива вища, ніж у компонентів бензину, але це паливо менш литке, і небезпечні концентрації можуть виникати тільки при підвищених температурах.

Дуже шкідливою для здоров’я є етилова рідина через наявність у ній свинцю. Ця рідина летуча, і вже при 0 ° С виникають небезпечні для здоров’я людини концентрації цієї речовини в повітрі, тому робота з тетраетилсвинцем вимагає граничної обережності.

У складі мастильних масел і гідравлічних рідин містяться шкідливі компоненти (це сполуки сірки, хлору, цинку, свинцю). Досить небезпечний і етиленгліколь, використовуваний в якості антифризу (суміші етиленгліколю і води замерзають при низьких температурах); він вражає нервову систему, нирки; смертельна доза – 50 грам, його ні в якому разі не можна приймати всередину.

2.2 Продукти згорання палива

Транспорт – основний забруднювач атмосфери Землі. Встановлено, що щорічно один легковий автомобіль, поглинаючи 4 тонн молекулярного кисню, виділяє в атмосферу 0,8 т СО, до 40 кг різних оксидів азоту, до 200 кг вуглеводнів, крім того, сажу, тетраетилсвинець та інші речовини (альдегіди, органічні кислоти, поліциклічні вуглеводні і їх похідні).

Двигуни, що працюють на дизельному паливі, виділяють в навколишнє середовище меншу кількість чадного газу, але більшу кількість діоксиду вуглецю і сірки. Найменша кількість шкідливих домішок міститься у вихлопних газах двигунів, що працюють на зрідженому газі (СО в п’ять разів менше, ніж у карбюраторних двигунів, оксидів азоту – в два рази, а оксиди сірки відсутні).

Склад вихлопних газів в значній мірі залежить від режиму роботи двигуна. Так, вміст СО становить: на холостому ходу 0,5–6,5, при постійній швидкості руху – 0,3 – 3,5, при розгоні (від 0 до 40 км / год.) – 2,5–5,0, при гальмуванні (від 40 км / год. до 0) – 1,8–4,5% за об’ємом. Для оксидів азоту: 0,005 – 0,01; 0,1–0,2; 0,12–0,19; 0,003–0,005 (відповідно з СО).

У вихлопних газах містяться канцерогенні (речовини, що сприяють розвитку ракових захворювань) з’єднання, наприклад бензапірен.

Аналізуючи наведені вище відомості, необхідно відзначити, що склад вихлопних газів залежить як від типу двигуна, так і від режиму роботи транспорту, що важливо враховувати при реалізації природоохоронних заходів [2].