Фізіологічні способи оцінки освітлення

При недостатньому і нераціональному освітленні зоровий аналізатор працює з напругою, внаслідок чого швидко наступає зорове стомлення. Для оцінки умов природного і штучного освітлення можна використовувати вивчення динаміки деяких зорових функцій, в першу чергу, стійкість ясного бачення. Визначення стійкості ясного бачення дозволяє характеризувати стомлення зорового аналізатора. Під стійкістю ясного бачення розуміють здатність ока протягом певного часу ясно розрізняти які-небудь дрібні предмети, деталі. При недостатньому освітленні час ясного бачення істотно знижується, що пов'язано з розвитком загального стомлення і, зокрема, із стомленням зорового аналізатора.

Методика виявлення втомлюваності зорового аналізатору. Перед випробовуваним на відстані 2,5-3 м розташовують намальовану тушшю на білому листі паперу дрібну, насилу помітну деталь (наприклад, розривши в прямій лінії або розривши в кільці). Після 30 хвил. адаптації до умов освітлення випробовуваний повинен протягом 3 хв. пильно дивитися на цю деталь. У той момент, коли випробовуваний перестає ясно бачити деталь і коли вона стає знов добре помітною, він подає сигнал. Цей час фіксується секундоміром. Після досліду підраховують суму всіх відрізань часу, коли деталь була ясно видна. Відношення загальної тривалості ясного розрізнення предмету до загальної тривалості досліду (3 хв.) і складає показник ясного бачення. При достатній освітленості відмічається невелике зниження стійкості ясного бачення, при недостатній - значне. Освітленість в 200-300 лк призводить до зниження показника ясного бачення на 10-15 %, при 100 лк - на 26 %, при 75 лк - на 50 %, 50 лк - на 63%.

Гігієнічна оцінка вентиляції і опалювання

Гігієнічне значення вентиляції і опалювання полягає в створенні оптимального мікроклімату приміщення по температурі, швидкості руху повітрі, його вологості, хімічній і мікробній чистоті, запиленості, що сприяє збереженню і зміцненню здоров'я і підвищенню працездатності людини. Гігієнічні вимоги до вентиляції і опалювання зводяться до їх достатності для конкретного приміщення, постійності протягом доби і рівномірності для всього приміщення. Гігієнічна оцінка природної вентиляції проводиться шляхом визначення коефіцієнта аерації, який розраховується за формулою

Sа = (Sф · n) / Sn

де Sа - коефіцієнт аерації;

Sф - площа частини вікон, що відкривається (кватирки, фрамуги);

n - кількість кватирок;

Sn - площа підлоги.

Нормативне значення цього показника складає 1/50, тобто загальна площа кватирок в 50 разів менше площі підлоги. При такому співвідношенні забезпечується достатнє надходження свіжого повітря в приміщеннях в умовах природної вентиляції. Треба пам'ятати що природна вентиляція проводиться не тільки через кватирки, фрамуги (відкрита верхня частина вікна), двері, але і через стіни за рахунок повітропроникненості будматеріалів (різниця температур зовнішнього і внутрішнього повітря і температур зовнішньої і внутрішньої поверхонь стенів). При цьому важливу роль грає матеріал, з якого побудована будівля. Оптимальна вентиляція характерна для цегляних стін, а не бетонних, з склопакетів, блокових і тому подібне За сприятливих умов природна вентиляція досягає 1,5-кратного обміну повітря в годині

Кожна закрита спортивна споруда повинна мати природну і штучну вентиляцію. Остання може бути припливною, витяжною і припливно-витяжною на примусовій тязі. Останній варіант вважається оптимальним для спортивних споруд закритого типу. При цьому притока повітря повинна переважати над витяжкою. Вентиляційні отвори повинні розташовуватися на протилежних торцевих стінах залу, припливні - у верхній частині стіни, витяжні, - в нижній. Кратність обміну повітря в приміщенні повинна бути не менше 3-4 разів в годині Цей показник вважається найбільш важливим в оцінці ефективності штучної вентиляції. Він розраховується по формулі:

S = V_в / V_n,

де S - кратність обміну повітря в годину;

V_в - об'єм повітря, що нагнітається або видаляється з приміщення, який розраховується за формулою V = ахbхnх3600, де а - площа вентиляційного отвору, b - швидкість проходження повітря через нього, n - кількість вентиляційних отворів (припливних або витяжних), 3600 - кількість секунд в годині; V_n - об'єм приміщення.

Кратність обміну повітря розраховується окремо для припливної і витяжної вентиляції. Швидкість подачі повітря через отвори підбирається, виходячи з розмірів приміщення і може коливатися в межах 0,8-1,5 м/с. Для забезпечення достатнього об'єму і чистоти повітря для учнів за умови 3-4-кратної заміни його протягом години, важливим показником вважається повітряний куб, тобто об'єм повітряного простору приміщення кожного учня. Для спортивних приміщень необхідний повітряний куб, рівний 80 м³ для тих, хто вчиться. За вказаних умов зміст СО₂ в повітрі не повинен перевищувати 0,03-0,04 % (допустиме значення 0,1 %), а кисню - 20,9 %. Мікробна і пилова забрудненість також не перевищують допустимі нормативи. Все це створює хороші умови для оптимального функціонування кардіореспіраторної системи людини і підвищення її працездатності. Опалювання грає істотну гігієнічну роль, оскільки створює (разом з вентиляцією і освітленням) сприятливий мікроклімат для тих, хто займається, значить, створює оптимальні умови для працездатності. Опалювання забезпечує температуру повітря, його вологість, рухливість, все це важливо для температурного гомеостазу організму. Сучасні спортспоруди найчастіше забезпечені централізованим водяним або паровим опалюванням. Але кращим вважається радіаційне опалювання, що забезпечує підігрів підлоги, стін, стелі, проте воно достатньо дороге. Опалювання повинно бути в спортзалі травмобезпечним, тому опалювальні прилади розташовуються під вікнами, в поглибленнях і закриваються гратами. У разі розташування батарей в просторі залу вони повинні бути надійно закриті матами. Достатність опалювання забезпечується з розрахунку 1 м² батарей на 40-60 м3 об'єму залу. Температура поверхні батареї не повинна перевищувати 75-80°С через небезпеку забруднення повітря фарбою, що згоряє, пилом.