8.Філософія права в епоху Відродження та Реформації (н. Макіавеллі, ж. Боден, м. Лютер).

Епоха Відродження - повернення до здобутків античної цивілізації, поворот від схоластики до раціоналізму.

Середньовічна ідеологія у ХІV – ХVст. зазнає стрімкого розпаду. Відновлюється наукова та філософська думка, піддаються переоцінці минулі релігійно-політичні цінності.

На прапор піднімаються ідеї гуманізму, все більшого значення надається конкретній людині. Відродження відбувалося у всіх сферах людської діяльності. Воно стає фундаментом наступного європейського процесу, який зветься Реформацією.

У ХІV - ХV ст. в Європі виникають певні суверенні держави, які потребують утворення як національної системи права, так і національної незалежної церкви.

Духовна опіка римської католицької церкви стає обузою для багатьох держав.

Ідею суверенітету, яка опанувала Європою у цей час, можна вважати своєрідним символом перемоги дворянства над духовенством.

З представників цього часу, які склали той чи інший вплив на розвиток державності і права, відомі: Лоренцо Валла (1400-1457), Франсуа Рабле (1494-1553), А.Альціат (1492-1550), Куяцій (1522-1590), Нікколо Макіавеллі (1469-1527), Мартин Лютер (1483-1545), Жан Кальвін (1509-1564) та Жан Боден (1530-1596).

Нікколо ді Бернардо Макіавеллі (1469 – 1527) Італія – політичний діяч, письменник, історик, воєнний теоретик. Один з творців політичної науки, автор ідеї об’єктивної історичної необхідності й закономірності : “Государ” (1513, 32), “Історія Флоренції” (1532), “Міркування з приводу першої декади Тіта Лівія” (1520-25), комедія “Мандрагора” (1518).

Створив не теорію держави, а теорію її збереження. Держава – політично організоване суспільство. Її природні закони від розуму і досвіду, а не від теології. Тому релігія повинна служити державі, а не навпаки.

Форми державного правління: монархія, демократія, аристократія.

Кожна з них слабка, сильною є тільки змішана система. Монархія краща для “зіпсованих” народів. Приватна власність (матеріальний інтерес) – рушійна сила суспільного прогресу.

Держава – механізм примирення і регуляції матеріальних інтересів людей, знаряддя для задовольняння людських потреб. Не люди існують для держави, а держава для людей. Самодержець повинен мати риси лева і лисиці і проводити політику батога та пряника.

Мартин Лютер (1483 – 1545), Німеччина: “До християнського дворянства німецької нації”, “Про вавилонський полон церки”, “Про свободу християнина”, “Про рабство волі”.

Виступав проти папських індульгенцій, за незалежність від Риму. По суті його реформаторська церковна діяльність сприяла становленню незалежної, національної, суверенної держави. І він зміг протистояти папству саме тому, що вже був той третій стан, що його підтримував і міг захистити.

Розділяв людину внутрішню і зовнішню. Добрі діла людини є плодом праведності, а не засобом досягнення праведності. Це прояв у зовнішній людині праведності людини внутрішньої. Людина виправдовується Богом тільки на основі віри. Це означає, що людина робить добрі діла внаслідок того, що її Бог прийняв, а не для того, щоб заслужити його схвалення.

Жан Боден (1530 – 1596), Франція: “Метод легкого вивчення історії” (1566), “Шість книжок про республіку” (1576). Розробив теорію суверенітету абсолютизму. 5 ознак суверенітету: 1)закони для всіх без винятку; 2)вирішення питань війни і миру; 3)призначення посадових осіб; 4)функціонування найвищого суду; 5)помилування.

Держава виникає незалежно від Бога з насильства, під впливом природного середовища. Суверенна держава – правове управління господарствами і родинами. Вона повинна бути світською, і мати: сталу верховну, необмежену владу, єдність і неділимість. Носієм суверенітету є не держава, а її орган, певний володар (монарх, народ). Якщо їх два – у жодного нема суверенітету. В державі головним є політичний порядок, а не правопорядок. Критикував демократію за розпорошеність влади, не сприймав тиранію та аристократію.

Римське право – один з етапів становлення загального права. Історичний зміст права в тому, що воно має виражати вічну справедливість. Поняття право і закон різні. Закон потрібен для того, щоб монархія не перетворилась у тиранію, а право – вираз розуму, який охоплює норми і принципи, що визначають добре і справедливе у державі. В Божому та природному праві є розумне начало, йому не повинно суперечити позитивне право. Чітко не визначив, що таке розумне право.