3. Етапи психологічного консультування

Передбачається, що протягом консультативної зустрічі (однієї чи декількох) клієнту необхідно прийняти певне рішення. Передбачається також, що консультант допомагає клієнту в прийнятті саме того рішення. З цією метою психолог використовує не тільки спеціальні знання, техніки і методи роботи, але і певним чином структурує час роботи з клієнтом. У літературі можна зустріти значну кількість моделей структури консультативного процесу.

Найбільш відома процедура консультування "п'ять кроків" якої тією чи іншою мірою дотримуються усі психотерапевти і консультанти

1) встановлення контакту й орієнтування клієнта на роботу;

2) збирання інформації про клієнта, вирішення питання: "У чому суть проблеми?";

3) усвідомлення бажаного результату, відповідь на запитання: "Чого Ви хочете домогтися?";

4) вироблення альтернативних рішень, які можна окреслити як: "Що ще ми можемо зробити з цього приводу?";

5) узагальнення психологом у формі резюме результатів взаємодії з клієнтом.

3. Вплив ґендерних стереотипів на систему відносин «батьки – діти».

За даними Е. Маккобі і цитованих нею авторів, гендерні ролі матері і батька по відношенню до дітей істотно різняться в таких аспектах: 1) поділ видів відповідальності за дітей; 2) стилі поведінки матері та батька; 3) демонстрація в поведінці гендерно-типових рис своєї статі; 4) відмінність стилю поведінки по відношенню до сина і дочки; 5) бажання посилювати статеву сегрегацію або конвергенцію по відношенню до дітей.

Всі ці особливості впливають на взаємини, які складаються у матері і батька з дітьми. Вони також впливають на подружні стосунки. Розглянемо ці особливості більш докладно.

Гендерні стереотипи впливають на наступне: 1. На те, чому батьки приписують шкільні успіхи своїх дітей (здібностям або старанності). 2. На емоційні реакції батьків на успіхи дітей у різних галузях знань. 3. На те значення, яке батьки надають придбання своїми дітьми різних навичок і знань. 4. На ті поради, які дають батьки з приводу придбання дітьми різних навичок і знань. 5. На ті види діяльності, в які батьки втягують своїх дітей, і на ті іграшки, які вони їм купують. При цьому очікувалося, що перераховані вище п'ять факторів вплинуть: 1. На впевненість дітей у своїх здібностях. 2. На зацікавленість дітей у придбанні різних навичок. 3. На емоційні реакції (почуття) дітей при прийнятті участі в різних видах активності. 4. На сумарну кількість часу і сил, які діти будуть присвячувати освоєнню і демонстрації різних навичок. Нарешті, згодом «ці відмінності в самосприйнятті і засвоєних навичках впливають на той рід роботи, яку шукають і для якої мають необхідну кваліфікацію чоловіки і жінки». Ця цікава модель постійно піддається все новим емпіричним перевіркам на правильність.

У більшості культур чоловік і дружина поділяють функції в сім'ї. Т. Парсонс і Р. Бейлз назвали їх ролі інструментальної та експресивної відповідно (чоловік - годувальник, дружина створює хорошу психологічну атмосферу в сім'ї). Коли з'являються діти, подружжя продовжують такий поділ. Чоловік піклується про фінансовий бік виховання, він повинен заробити гроші, щоб діти могли бути нагодовані, одягнені, отримали освіту і т.п. Дружина виконує домашню роботу і виховує дітей.