- •Психологічні передумови виникнення конфліктів.
- •Особливості підготовчої стадії психотерапевтичної роботи
- •Порівняльний аналіз гендерних стереотипів та гендерних ролей.
- •Бесіда як основний метод отримання психологічної інформації та здійснення психологічного впливу на клієнта.
- •Зміст поняття «ґендерна ідентичність особистості». Етапи формування ґендерної ідентичності.
- •Здійснення психотерапії засобами малюнку Використання малюнку у дит. Психот.
- •Вимоги до особистості психолога-консультанта.
- •Особливості роботи практичного психолога з агресивними дітьми
- •Міжособистіний конфлікт, його види і психологічні особливості
- •Сутність вимог до особистості психотерапевта.
- •Етапи психологічного консультування
- •Вплив ґендерних стереотипів на систему відносин «батьки – діти».
- •Стилі поведінки матері та батька
- •14. Внутрішньоособистісні конфлікти та їх роль у становленні особистості фахівця.
- •16. Залежність рівня розвитку творчих здібностей від її соціального оточення.
- •17. Іграшки в психотерапевтичній роботі з дітьми.
- •18. Візуалізація та картографія як методи психологічного аналізу конфлікту
- •19. Емпатія, прийняття людини та її роль у роботі психолога–консультанта.
- •20. Психологічні особливості прогнозування та профілактики міжособистісних конфліктів.
- •21. Сутність основних принципів психотерапії.
- •23. Фактори що впливають на ефективність психологічного консультування.
- •24. Особливості психотерапевтичної роботи практичного психолога з тривожними та сором’язливими молодшими школярами.
- •25. Етична проблема безпеки клієнта і консультанта у психологічному консультуванні
- •26 Зміст поняття «конфліктогенність» особистості.
- •27 Розкрийте зміст поняття «гендерний паритет»
- •28 Відмінність психологічного консультування від інших видів психологічної допомоги.
- •29. Конфлікти у взаємовідносинах батьків і дітей та шляхи їх подолання.
- •30. Особливості психотерапевтичної роботи з дітьми.
- •31. Характеристика загальної обдарованості.
- •32 Характиристика структури процесу психологічного консультування.
- •33. Зміст наукового апарату психотерапії: мета, предмет та завдання.
- •34. Основні етапи розвитку конфлікту.
- •Особливості психодіагностики під час бесіди клієнт - консультант.
- •36. Особливості психотерапевтичної роботи практичного психолога з гіперактивними дітьми.
- •37. Психологічні техніки вирішення міжособистісних конфліктів.
- •38. Розкрийте зміст понять: «сексизм» та «статеві установки» у сучасному суспільстві.
- •39. Особливості роботи практичного психолога з дітьми, що позбавлені батьківської опіки.
- •40.Посередник, як засіб вирішення конфліктів.
- •41. Талант, обдарованість , геніальність
- •43. Групове консультування
- •44. Зміст поняття «механізми психологічного захисту» в психотерапії та їх характеристика.
- •Порівняльний аналіз змісту понять: «стать» та «ґендер», біологічний і соціальний феномен.
- •46. Дайте характеристику видам психологічного консультування.
- •Конфлікти у педагогічному колективі, їх види та особливості вирішення.
- •48. Етапи психотерапевтичної допомоги при птср
- •49. Класифікація методів дитячої психотерапії.
- •50. Місце психоконсультування у практичній діяльності психолога
- •51. Основні причини професійного вигорання практичного психолога та стратегії їх подолання
- •Взаємозв’язок психотерапії і консультування: об’єкт, суб’єкт, засоби та завдання роботи та особливості процесу.
- •55. Характеристика видів психотерапевтичної роботи.
- •57. Музикотерапія як метод психокорекції.
- •58. Принципи психологічного консультування.
- •59.Механізми освоєння статевих ролей.
- •60.Дайте характеристику видам обдарованості.
- •63.Характеристика стилів поведінки особистості в конфліктній ситуації.
- •1)Конкуренції, 2) ухилення, 3) пристосування, 4) співробітництва, 5) компромісу.
- •64.Особливості роботи практичного психолога з дітьми, які пережили насилля в школі.
- •65.Ґендерні стереотипи у професійній діяльності.
- •66. Загальна характеристика стресу, його фізіологічні, інтелектуальні, емоційні та поведінкові симптоми.
- •Основні симптоми стресу Фізіологічні симптоми стресу
- •Емоційні симптоми стресу
- •Поведінкові симптоми стресу
- •67. Шкільний стрес як проблема сучасної школи.
- •68. Створення терапевтичного клімату у психоконсультування,його фізичні та емоційні компоненти
- •69. Характеристика процесу психотерапевтичної роботи: основні фази та їх особливості.
- •70. Вплив школи на формування ґендерних стереотипів.
- •71 Зміст поняття «креативність» у психології та особливості її діагностики у дітей.
- •72. Характеристика особистісних якостей психотерапевта.
- •74. Характеристика професійного стресу. Групова та індивідуальна технологія профілактики й подолання професійного стресу.
- •76. Вимоги до професійної компетентності консультанта. Професійна компетентність психолога-консультанта
- •77. Особливості розвитку здібностей молодших школярів
- •78.Особливості міжособистісного спілкування в діаді психотерапевт – клієнт.
- •79. Стилі поведінки :
- •80.Сутність терапевтичної бесіди як основної технології психотерапевтичної роботи, її задачі та стадії.
- •81.Особливість адаптації обдарованих
79. Стилі поведінки :
Стиль конкуренції (змагання) – стремління досягти своїх інтересів за рахунок іншого. Використовуючи стиль конкуренції, ми проявляємо себе досить активно і в переважній більшості йдемо до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Обираючи цей стиль поведінки, ми не дуже зацікавлені у співпраці з партнером (чоловіком/жінкою, дітьми, керівником, другом), проте здатні на вольові рішення. Тут ми переслідуємо, в першу чергу, задоволення своїх власних інтересів, не враховуючи інтересів інших. Для досягнення своєї мети, ми використовуємо свої вольові якості, і якщо наша воля досить сильна, то це нам вдається.
Стиль ухилення (уникнення) – відсутність стремління як до кооперації (об’єднання) так і до досягнення особистих цілей. Він притаманний тим людям, які не відстоюють свої власні права, не співпрацюють ні з ким для знаходження рішення проблеми чи просто ухиляються від вирішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли проблема, якої ми торкаємось, не дуже важлива для нас самих, коли ми не хочемо тратити сили на її вирішення, чи коли ми відчуваєом, що, знаходимось в безнадійному положенні. В дійсності, відхід або відстрочка від вирішення конфлікту може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.
Стиль пристосування – принесення у жертву своїх інтересів за ради іншого. Обравши цей стиль поведінки, ми діємо сумісно з партнером, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Ми “жертвуємо” своїми інтерсами на користь іншого, поступаючись йому чи жаліючи його. Використовуючи цей підхід, ми відсуваємо свої інтереси в сторону, приймаючи позицію партнера. Стиль пристосування може трохи нагадувати ухилення. Однак, основна відмінність в тому, що ми діємо разом з іншими, беремо участь в ситуації та погоджуємося робити те, чого хочуть інші. Бувають випадки, коли поступаючись, погоджуючись чи “жертвуючи” своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом’якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.
Стиль співробітництва – прихід до альтернативи обома учасниками конфлікту, що повністю задовольняє інтереси обох учасників конфлікту. Ми беремо активну участь у вирішенні конфлікту та відстоюємо свої інтереси, але при цьому намагаємося співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш тривалої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту і є особливо ефективним, коли сторони мають різні приховані потреби. В таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення. Для успішного використання стилю співробітництва необхідно затратити деякий час на пошук прихованих інтересів та потреб, для розробки способу задоволення справжніх бажань з обох сторін. Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак, це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні зуміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати одне одного, а потім напрацювати альтернативні варіанти вирішення проблеми.
Стиль компромісу. Обираючи його, ми дещо поступаємося своїми інтересами, щоб задовільнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, ми погоджуємося на часткове задоволення свого бажання і часткове виконання бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні з співробітництвом. Він часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до будь-якого вирішення.