24. Особливості психотерапевтичної роботи практичного психолога з тривожними та сором’язливими молодшими школярами.

Тривожність - це властивість людини приходити в стан підвищеної турботи, випробовувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях. Проблема підвищеної тривожності дітей стає особливо актуальною в період вступу й адаптації дитини до школи. У молодших школярів з високою нереалістичною і низькою самооцінкою можуть спостерігатися психічні розлади, які спотворюють процес нормального психічного розвитку. Вони характеризуються підвищеною тривогою, занепокоєнням, невпевненістю, емоційною несталістю, тобто такими емоційними станами як тривога, страхи, фобії, депресії та ін., що потребують психотерапевтичного впливу. Причини формування високого рівня тривожності полягають як у генетичних факторах розвитку психіки дитини, так і в соціальних. Якщо природні фактори формування тривожності важко піддаються корекції, то для корекції соціальних можна створити певні умови, які будуть сприяти подоланню розвитку високого рівня тривожності у молодших школярів. Ефективною є корекційна робота з тривожними дітьми та Саме спільна діяльність педагога і психолога забезпечує індивідуальний підхід до дитини на основі розуміння його психологічних особливостей, дозволяє своєчасно виявляти порушення в психічному розвитку у поведінці дитини і надавати йому необхідну психолого-педагогічну допомогу Сором'язливість розцінюється як реакція на незадоволені первинні потреби інстинкту. Вона зв'язується з відхиленнями у розвитку особистості внаслідок порушення гармонії між інстинктом, пристосуванням до реальності і розумом, який охороняє моральні норми. Для того, щоб дитина не соромилася, вона повинна впевнено себе почуватися у навколишньому середовищі. Сором'язливість – явище, що може призвести до певних проблем, але має чимало позитивного.. Сором'язливість розцінюється як реакція на незадоволені первинні потреби інстинкту

25. Етична проблема безпеки клієнта і консультанта у психологічному консультуванні

Консультант, як й інші професіонали, несе етичну відповідальність і має певні зобов'язання. Насамперед він відповідальний перед клієнтом. Однак клієнт і консультант перебувають не у вакуумі, а в системі різноманітних відносин, тому консультант відповідальний і перед членами сім'ї клієнта, перед організацією, у якій працює, взагалі перед громадськістю й, нарешті, перед своєю професією. Така відповідальність й обумовлює особливу важливість етичних принципів у психологічному консультуванні й психотерапії. От чому у всіх країнах створюються кодекси професійної етики, що регламентують професійну діяльність психотерапевта й консультанта-психолога.

До основних принципів консультування та психотерапії відносять:

1. Принцип надійності

Надійність - повага до довіри, покладеної на спеціаліста. Бути таким, хто заслуговує довіри - це фундаментальний принцип для розуміння та вирішення етичних проблем.

2. Принцип автономії

Автономія - повага до права клієнта на самоуправління. Цей принцип підкреслює важливість того, щоб клієнти діяли у консультуванні та психотерапії на добровільній основі. Принцип автономії суворо забороняє маніпулювання клієнтами навіть на користь суспільства.

3. Принцип корисності

Користь - зобов'язання сприяти благополуччю клієнтів. Цей принцип означає дії на благо клієнта, які ґрунтуються на професійній оцінці. Він звертає увагу на те, щоб психотерапевт, консультант діяли суворо в рамках компетентності та надавали послуги на основі відповідної освіти та досвіду. 4. Принцип не нанесення шкоди

Не нанесення шкоди - зобов'язання уникати нанесення шкоди клієнтам. Цей принцип включає уникання сексуальної, фінансової, емоційної та інших форм експлуатації клієнтів; уникання некомпетентності та зловживання довірою клієнтів; ненадання послуг, коли можливості спеціаліста послаблені через хвороби, особисті обставини чи інтоксикації.

Експлуатація клієнтів - використання переваг положення психолога у корисних цілях. Експлуатація (сексуальна - нав'язування еротичних думок, мрій, стосунків (при депресії, психологічній травмі, смерті, насильстві), фінансова: за ваші гроші ми зробимо вам гірше, емоційна: я працюю, щоб позбавитись від депресії, а клієнт чомусь сам від депресії не позбавляється - «гаряча картопля» - передати сценарій, щоб від нього звільнитись - клієнти починають втішати психотерапевта) може бути усвідомлена чи неусвідомлена психотерапевтом.

5. Принцип справедливості

Справедливість - правильне, об'єктивне і неупереджене обслуговування всіх клієнтів та надання адекватних послуг. Даний принцип означає справедливість та безпристрасність по відношенню до всіх клієнтів і повагу до їх людських прав та достоїнств. Він звертає увагу на усвідомлений розгляд усіх вимог закону та зобов'язань і уважність до потенційних конфліктів між зобов'язанням перед законом та етикою.

6. Принцип самоповаги

Самоповага - заохочення самопізнання та турботи про спеціалістів. Цей принцип означає, що спеціалісти адекватно застосовують усі вище описані принципи у силу поваги до себе. Це включає використання консультування та психотерапії чи інших можливостей для особистісного розвитку, коли це необхідно.